Погром. Розгром.

Все ж таки, як виявилось, що я можу працювати дідом Вангом. Хоч разочок в рік, а все ж таки.

В минулу середу писав, що впевнений на 90 відсотків (хоч 10% і залишав на сумнівні вагання), що Динамо виграє в Кривбаса. Так і сталось. Та про це трохи нижче.

Бо не розумію, волаю, вию про те, як дирекція Ла Ліги могла призначити матч Реала з Барсою на 17:30?

Хіба ж так можна, пане-синьор Хав’єр Тебас?

Та повернемось в наші Палестини.

Після того, як розгромно виграло Полісся, а за ним і Шахтар, від Динамо також вимагався розгром. І він відбувся. Погром і розгром криворіжців.

Чесно, ніколи не любив Кривбас. Ще з семидесятих, коли він грав з нашою Зіркою в одній групі (другій) класу А. Ігри Зірки з Кривбасом тоді завжди перетворювались в гладіаторські турніри. Летіли не тільки іскри з очей, а і кров проливалась. Ці матчі були особливими і стадіон на ці матчі був забитий вболівальниками під зав’язку. Тому, яким би нині не виглядав Кривбас, але для мене він залишився тим Кривбасом з семидесятих.

Надіюсь розумієте, з насолодою спостерігав я спостерігав вчора за побиттям тимчасового лідера. Хоч і трохи жаль було ван Левена, до праці якого чомусь відношусь з симпатією. Але, якщо чесно, вчорашній погром криворожців – це в першу чергу вина саме нідерландця. Я пояснюючи свій прогноз, писав, що Кривбас ван Левена грає високим блоком і абсолютно не вміє ставити автобус. Згадайте хоча б Епіцентр, який зумів забити ванлевенцям чотири голи. Тому і чекалось, що з Динамо він також буде пропускати, бо все ж таки гравці Динамо більш класні і, хоч не хоч, футбольно розумніші.

Десять відсотків моїх сумнівів щодо результату полягали в тому, що Шовковський може закомизитись і не виставити на гру Буяльського, Піхальонка, і, якби ми до нього не відносились, Ярмоленко. А після провалу з Самсунспором Шовковський міг покарати ще і Тіаре. Але, слава богу, Шовковському вистачило духу наступити на горло свого «его» і випустити основний склад, не тасуючи його. Не знаю, що зумовило його це зробити: можлива відставка чи честь? Надіюсь на останнє.

Пам’ятаєте у Моуріньо: «Ви дійсно хочете знати про мої політичні уподобання? Я схиляюся до системи 4-3-3». А Шовковський вчора вимушено виставив – 4-6-0. Ярмоленко, на мою думку, не грав форварда в нинішньому розумінні, а швидше грав центрального атакуючого півзахисника. Тобто вчора Динамо грало в якесь таке собі 4-3-3-0. І цього вистачило, щоб розірвати захист криворожців, як Тузік рве тапці, створити хаос в захисних редутах Кривбасу. Хотілось би щоб вчорашня гра не була тим винятком, що підтверджує правило. Тому давайте радіти обережно.

Щодо самого Ярмоленко. Андрій подобався до тих пір, доки у нього вистачало сил. Вже десь з початком другого тайму він підсів. Все – таки фізично Ярмоленко навіть в молоді роки не вистачало на весь матч, а 36-ть є 36-ть. На жаль, Андрій не Модріч. Однак він до цих пір корисний Динамо. Особливо проти тих команд, які не вміють захищатися. Мені здається, що і Шахтар саме з таких команд, які люблять, хоч і не досить вміло, атакувати і не люблять вміло захищатись.

Тому стиснемо кулаки і будемо з нетерпінням чекати зоряних битв між Динамо з Шахтарем на цьому тижні. Бо футбол це гра, в якій 22 розлючених мужика б’ються, бігають, матюкаються, ганяючись за маленьким м’ячем, а тисячі, та що там тисячі – мільйони вболівальників чомусь шаленно страждають, спостерігаючи за ними.

З повагою,
Скіф.