Отакий наш рівень, як гравців, так і тренерів, так і власників, так і суддів

Після поразки ДК від ЛНЗ прочитав блоги та коментарі до них. Загалом, у своїй більшості, цілком нормальна, адекватна оцінка, якщо не брати до уваги висловлювання кількох відомих "міських божевільних", дискутувати з якими марно і шкідливо для здоров'я. Тому кілька ремарок до висловлювань нормальних уболівальників.

Згоден, ДК було в нерівних умовах з ЛНЗ - часу на відновлення після матчу в ЛК і на підготовку до цієї гри в ЧУ, фактично, не було. Згоден, що потрібно було ще перед початком сезону правильно, виходячи з реалій, розставити пріоритети: ЧУ, КУ і тільки потім вже ЄК (ну, тут вже, як вийде). А пріоритети повинен розставляти не ТШ, а господар.

Взагалі, цікаво. Суркіс в одному зі своїх недавніх інтерв'ю якось мимохідь обмовився, що команда не виконала завдання: не пробилася в основний етап ЛЧ. Воно й зрозуміло, чому мимохідь - під ЛЧ ніякого посилення команди не було. А потім був проданий Ванат, а потім були куплені Тіаре, Шола і Бленуце. Якщо хтось вважає, що цього достатньо, щоб успішно грати хоча б в ЛК, то він жорстоко помиляється. Загалом, не треба мати сім п'ядей в лобі, щоб зрозуміти, що в ЛК команді нічого не світить, як в плані результату, так і в фінансовому плані. Це я до питання про пріоритети. Але хтось в ДК вирішив "навести галасу" в ЛК і в Люблін команда поїхала пофеєрити. Ну, і пофеєрили на радість господареві і нашим місцевим "міським божевільним"...

До речі, щоб двічі не вставати. Про збірну України. Думаю, у Реброва вистачить "клепки в голові", щоб на перший матч спарки, з французами, не виставляти основу, щоб потім, у разі невдачі в грі з ісландцями, не посилатися на втому, травми і перебір карток.

Про складнощі ДК при грі першим номером проти "автобусів". Тобто, при позиційних атаках. Тут попрошу всіх не нервувати, тому що хочу послатися на думку Бишовця, книгу якого я днями прочитав. Так ось, він пише, що зламувати "автобуси" в позиційних атаках дуже проблематично, якщо у атакуючої команди немає гравців з високим рівнем індивідуальної майстерності. В першу чергу, мова про вміння футболістів обігрувати суперника один-в-один. Адже якщо вдалося обіграти одного суперника, то йому на допомогу кидається інший його партнер, який вимушено залишає свою позицію, залишаючи при цьому без опіки "свого" суперника, і таким чином, "автобус" починає, якщо не розвалюватися, то тихонько барахлити. Думка, звичайно, зрозуміла. А зрозуміло, яким чином це стосується футболістів сьогоднішнього ДК? Думаю, зрозуміло. Навіть, можливо, і нашим "міським".

А якщо і "міським" зрозуміло, то чому це незрозуміло ТШ ДК? Я маю на увазі, що, з огляду на всі обставини (втома і відсутність в команді технічних виконавців), можна було конкретно цю гру проти ЛНЗ зіграти другим номером, тобто, на контратаках. Не знаю, як склалася б гра і який був би підсумковий результат, але те, що можна було зламати весь початковий план тренера ЛНЗ Пономарьова, так це точно!

Раз вже зайшла мова про контратаки. Прочитав, що Караваєв не встиг повернутися, коли нам забивали гол. Так це ж і була класична контра, коли контратакуючі вриваються в штрафну "на плечах" гравців команди, яка до цього великими силами атакувала! До речі, Караваєв, за мить до втрати м'яча Кабаєвим, на половині поля ЛНЗ... вкидав аут. І в підсумку пропустили контратаку 4 ка 3...

Про Шолу-учня. Чому учня? Ну, тому що йому в грі ЛК дали урок, як поводяться з тими, хто "не увійшов у гру". І тут, по ходу першого тайму гри з ЛНЗ, у нього, по ідеї, мало би виникнути цілком логічне запитання: а "увійшли в гру" Піхальонок, Буяльський, Волошин, Кабаєв і Ярмоленко? Ну, з останнім все ясно - він зламався ще в першому таймі, але решта вище перерахованих вийшли на поле після перерви! До речі, грай ДК з перших хвилин матчу другим номером, то Шола, зі своєю швидкістю, був би дуже корисний.

І про суддівство. Ось ця жовта для Михавко. На хід і результат матчу вона абсолютно не вплинула і не могла вплинути - до кінця гри залишалося всього нічого. Але саме це помилкове рішення говорить тільки про одне - про рівень кваліфікації, як Балакіна, так і всього українського "суддівського корпусу".