Знову трохи про Карпати

В попередньому пості я писав про те, що Козловський, президент Руху, де – факто стає президентом Карпат. На такий висновок мене підштовхнула його радісна заява про зняття Лупашка. Пам’ятаєте, що він тоді заявив: «Це найкраще, що могло статись у львівському футболі», а самого тренера назвав «клоуном».

Так, звичайно, він має право на свою думку, так, він може говорити що йому заманеться, але якось дивно, що він оцінює, як господар, весь львівський футбол: не свій Рух, який розвалюється, не окремо Карпати, а весь львівський футбол.

Саме це стало тим тригером, що зумовило мене переглянути відносини Козловського з Карпатами.

Перше, і головне, що спало на думку, що та знаменита заява про об’єднання двох клубів 31 грудня в першу чергу була вигідною саме пану Григорію. В першу чергу іміджево, а не фінансово. Насправді ж перехід в Карпати кращих гравців Руху начебто для підсилення Карпат, в дійсності виявися пасткою для Карпат, їх троянським конем, бо гравці Руху, які б вони не були, по своєму резюме абсолютно не підходили стилю Лупашка.

Гравці Руху – це більш менш вправні гравці, але в першу чергу вони заточені під фізичний футбол від Пономарьова. Я неодноразово писав, що Пономарьов, на мою думку, звичайно, в своїх молодих гравцях вбив жагу до гри, бажання творити і пристрасть до краси футболу. А саме це проповідував Лупашко в своїх Карпатах. Виходило чи не виходило це в нього – це вже інше питання. Головне ж, що гравці скопом «подарені» Козловським Карпатам абсолютно не підходили під філософію футболу Лупашко. І звичайно майже всі вони не вписались в його гру і не стали основними гравцями команди. А «раздрай», що виник в Карпатах після такого подарунку, впевнено опускав команду вниз. В другому колі минулого сезону Карпати ще якось тримались, а в цьому чемпіонаті рухнули. І це потрібно було чекати, бо коли в здоровий організм усвідомлено хоч і з найкрашими побажаннями потрапляє вірус, який не може вжитись в ньому, то такий організм обов’язково захворіє.

Тому, так зване об’єднання двох клубів не відбулось та й не могло відбутись. І це стало катастрофою для амбіційного Козловського, ударом по його самолюбству, як рятівника і будівника львівського футболу. І звичайно винуватцем став Лупашко. На мою думку, пану В’ячеславу необхідно було піти самому після оголошення такого договору 31 грудня 2024 р. Але в нас так не робиться: демаршів і відставок ми не сприймаємо.

А тут ще з бізнесом Матківського з’явились негаразди. Основний його актив «Радехівський цукор», якщо вірити сайту Опендатабот, за три квартали минулого року втратив 214,2 млн. гривень прибутку. І це навряд чи змогло компенсуватись іншими фірмами пана Володимира. Я не знаю причин провалу «Радехівського цукру», але статистику не обманеш.

В той же час «Емілі Резорт» Козловського в 2025 році принесла прибуток в 41,8 млн. грн. Та плюс «Королівська пивоварня» підкинула ще 13 млн. прибутку, а різні дочірні підприємства «Емілі» ще доклали дещо в кошик пана Григорія. До речі, згідно з тим же Опендатабот основний актив Козловського ТОВ «Емілі Резорт» планує дохід в 2026 році втричі більший, ніж в 2025 році.

Так що пан Григорій нині на коні. Тому не дивуюсь, що трансфером Федора з Карпат в Полісся, якщо вірити різним футбольним телеграм-каналам чомусь займався саме Козловський.

Знову пишу, що це лише мої роздуми, можливо я оглушливо помиляюсь, можливо мої думки є висмоктані з пальця від початку і до кінця, але ж Карпати-то тим часом абсолютно нині ніякі…

З повагою,
Скіф