Вчора гра збірних Іспанії та Франції у всій красі показала різницю між інтелектуальним і вертикальними футболами. Збірна Франції, апологет вертикального футболу, в якій зірка поганяє зіркою, нічого не змогла протиставити десь мабуть на чверть менш зірковій команді Іспанії, яка є давньою прихильницею інтелектуального футболу.
Гадаю, що багатьом подобалась і подобається французька команда, в якій в основному грають вихідці із заморських територій і тому, по замовчуванню, завжди більш готова фізично, чим інші команди. Адептам футболу 60-х ця збірна є зразком тої красивої і технічної гри. Але, на жаль, нині не 60-ті роки минулого століття, і та гра, яку сповідувала Бразилія, якій ми від щирого серця тоді аплодували і яку бачили у нинішній збірній Франції, є, на жаль, грою минулого, грою, яка не дає результату з командами, які грають не тільки ногами, а й мізками в голові.
Навіть тренер збірної Бразилії Карло Анчелотті стверджує, що часи, коли бразильці могли перемагати лише завдяки «голому таланту» та традиційному стилю, минули, а сьогоднішній футбол на відміну від того вимагає європейського прагматизму, знань і сили. Звідси і провал збірної Бразиллій на цьому ЧС. На його думку «30 років тому індивідуального хисту бразильських зірок вистачало для титулів, але сучасна тактика вимагає жорсткої системності, професіоналізму та атлетизму».
Саме – системності, на мою думку, в першу чергу. Душа нинішнього футболу, як би хто цього не хотів, живе в центрі поля. Не на флангах, про які мріє Костюк, не в карному майданчику, а в центрі поля. Власне там і народжується нинішній футбол.
Саме тому іспанці і захопили центр поля. Ольмо, Руїс і особливо Родрі повністю перекусили креативні потуги здавалось би нестандартних і творчих Олізе з Дембеле. Хто бачив вчора гру цих зірок – підніміть руку.
Ця трійця не давала французам творити, диктувала ритм гри, пресингувала і контрпресингувала. Вони, граючи високим блоком, позбавили Мбаппе і К простору, а Барколя з Дуе нагадували більше Огундану з Вівчаренко, ніж грізних вінгерів Ле Бле.
До того ж Фурія Роха майже одразу нащупала слабке місце в захисних редутах Ле Бле: лівий фланг Люка Діня. Саме звідти прийшли обидва голи.
До речі, мене вразив Ламін Ямаль, який наступивши на горло власної пісні, не ліз постійно в карний майданчик на захисників французької збірної, а грав широко, створивши вільний простір для Педро Порро, який зігравши в ефектну стіночку з Дані Ольмо послав Мбапе і К в нокаут.
Власне через те, що іспанці вже який рік грають в розумний футбол, а не у вчорашній old school- ний футбол, я і писав вчора, що вірю в збірну Іспанії.
Так вони грають не надто видовищно, досить таки прагматично, але для тих, хто любить розумний інтелектуальний футбол Фурія Роха на нинішньому чемпіонаті - найкраща команда. Нарівні зі збірної Кабо-Верде :))).
З повагою,
Скіф.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 168
Загрузка комментариев
