Я зараз скажу річ, після якої частина вболівальників «Динамо» захоче викликати мені швидку психіатричну допомогу. Але я абсолютно серйозно вважаю, що Юрій Максимов — чи не найкращий варіант головного тренера для нинішнього київського «Динамо».
І ні, я не п'яний. Температури немає. Галюцинацій теж. Принаймні поки не починаю дивитися матчі «Динамо».
Пояснюю.
Ми вже стільки років шукаємо людину, яка поверне «Динамо» до його величі, що, здається, скоро почнемо проводити спіритичні сеанси й викликати дух Лобановського. Причому підозрюю, що навіть Валерій Васильович, подивившись на деякі матчі, попросив би відправити його назад.
Але проблема «Динамо» сьогодні не в тому, що команда не грає як «Барселона» Гвардіоли. Проблема в тому, що іноді вона не грає навіть як нормальна, організована команда української Прем'єр-ліги.
І ось тут з'являється Максимов.
Людина, яка не розповідатиме пів року про побудову нової футбольної філософії. Не малюватиме на пресконференціях складні геометричні фігури. Не пояснюватиме чергову втрату очок тим, що футболісти ще не до кінця зрозуміли його концепцію.
Він просто почне вимагати, щоб одинадцять професійних футболістів виконували свою роботу.
Звучить революційно, правда?
По-перше, Максимов уміє працювати з тим, що є.
Згадайте його «Кривбас», «Ворсклу», «Дніпро-1». Він не працював у тепличних умовах, де можна попросити нового бразильця за десять мільйонів, бо старий недостатньо добре відкривається між лініями.
Максимов звик витискати результат із наявного складу. А для нинішнього «Динамо» це, вибачте, не просто перевага. Це професійна необхідність.
По-друге, він уміє організувати оборону.
Я розумію, що для частини динамівських уболівальників словосполучення «прагматичний футбол» звучить як діагноз.
У нас же велика історія! Атакувальний футбол! Європейські традиції!
Але є одна маленька проблема: перш ніж грати у великий футбол, непогано було б навчитися не пропускати голи, від яких у воротаря починається нервовий тик.
Максимов не зробить із захисників «Динамо» Мальдіні та Несту. Але цілком може змусити їх хоча б перебувати в тих зонах, де захисники повинні перебувати за посадовою інструкцією.
По-третє, він знає український футбол.
Йому не потрібно буде пів сезону пояснювати, чому умовна «Оболонь» приїхала до Києва не милуватися стадіоном, а відібрати очки.
Він знає цей чемпіонат. Знає його специфіку. Знає, що тут іноді потрібно не вигадувати нову футбольну релігію, а виграти двадцять підбирань, забрати центр поля й забити після стандарту.
І знаєте що? Я готовий дивитися на перемогу 1:0, якщо це буде перемога команди, яка розуміє, що робить.
Бо красиві поразки ми вже бачили. Хоча, якщо бути відвертим, із красою там теж виникали певні труднощі.
По-четверте, Максимов — не черговий експеримент із динамівською ДНК.
Мене вже трохи лякає сама ця фраза.
Складається враження, що десь у кабінетах клубу стоїть величезний холодильник, у якому зберігають ДНК «Динамо», і після кожної тренерської невдачі звідти дістають нову пробірку.
Може, досить?
Максимов — колишній динамівець, але головне не це. Головне, що він сформувався як самостійний тренер поза комфортною клубною системою. Він знає, як працювати там, де немає права на нескінченні виправдання.
І саме така людина, на мою думку, зараз потрібна Києву.
Звісно, я не стверджую, що Максимов гарантовано виграє чемпіонат, виведе «Динамо» в півфінал Ліги чемпіонів і змусить мадридський «Реал» нервово вивчати його тактичні схеми.
У нього є слабкі сторони. Є питання до того, наскільки його футбол підходить команді, яка більшість матчів чемпіонату повинна проводити першим номером.
Але давайте будемо відвертими: сьогодні «Динамо» потрібен не футбольний Мікеланджело. Йому потрібен хороший будівельник, який перевірить фундамент, поки вся конструкція остаточно не посипалася.
І Максимов цілком може виявитися саме такою людиною.
Я навіть більше скажу.
Якщо Максимов прийде, наведе порядок, поставить дисципліну, організує оборону, змусить футболістів бігати, боротися й думати, а команда все одно продовжить демонструвати той самий футбол...
Тоді я вже не знаю, кого туди запрошувати.
Гвардіолу? Клоппа? Анчелотті? Може, одразу всіх трьох, щоб чергували по таймах?
Якщо вже й Максимов не підійде цьому «Динамо» — викликайте психлікарню. Нехай мене забирають.
Тільки попередьте санітарів, щоб приїхали після фінального свистка.
Бо я, швидше за все, все одно дивитимуся наступний матч.
І це, мабуть, найтривожніший симптом із усіх.