Як я став вболівальником Динамо Київ

Того липневого дня у Хмельницькому дощило. Я був вдома і відверто нудьгував. Все що хотів вже давно було прочитано, деякі книги по другому колу перечитав.

Пригадую, що я навіть подумав:"Краще б в селі залишився, пас би ту ненависну корову. А тепер цілий тиждень прийдеться сидіти у місті"

Всі пороз'їжджалися.

Хтось в село до бабусі, хтось в піонерський табір.

В чергове підійшов до полиці з книжками. Передивився ще раз. Вибрав "Тихий Дон". Хоч вона і груба, ще й два тома. Нічого. За тиждень подужаю. Такі думки були в мене. Я ще не знав , що цей роман настільки захопить мене, що я прочитаю його за три дні.

Наближався вечір. Тато прийшов з гаража. Мама накрила йому на стіл вечерю.

Пролунав дзвінок в двері. Мама пішла відкривати. В квартиру увірвався, а з боку це виглядало саме так, чоловік моєї хрещеної дядя Толя.

Розувшись в коридорі, він поспіхом забіг в кімнату та увімкнув телевізор. З кухні прийшов тато та привітався.

• Кум! Ти чого футбол не дивишся? Сьогодні такий матч! Наші з "Спартаком" грають. А наш телевізор зламався невчасно.

Тато зі мною присунув стіл, накрив скатертиною. Мама почала носити на стіл.

Я приєднався до тата й дяді Толі, став дивитися футбол. Рахунок вже був 1-0 на користь киян

Від дяді Толі я дізнався багато цікавого. Виявилось, що наші в білому, що Блохін це балерина, а Буряк сьогодні встав не з тієї ноги, що Ромуальдас Юшка найгірший арбітр, він сліпий і йому потрібні окуляри. А найкращий суддя це Анатолій Мільченко, що суддя пісужує господарям, а Москва не любить Київ, що татарин поганий воротар і за що цого тільки беруть в збірну.

І ще дуже-дуже багато цікавого та невідомого мені до того часу я дізнався від дяді Толі під час перегляду гри.

Матч закінчився перемогою наших 2-1. Дядя Толя перебував в хорошому настрої. Він випив "На коня", та щасливий пішов додому.

Побачене настільки захопило мене, шо після цього я став фанатом найкращої в світі команди "Динамо" Київ.

Тоді я ще не знав, що в майбутноьму на мене очікує адреналінова, безсонна, шаслива травнева ніч 1986 . Сльози відчаю, відчуття несправедливості квітня 1987.

Тоді я ще не знав, що у новорічну ніч з 1986 на 1987 рік, під бій курантів загадаю одне бажання, щоб Динамо Київ виграло Кубок Чемпіонів.

Тоді я ще не знав що в 1989 році візьму в юнацькій бібліотеці книгу Олега Блохіна і не поверну її, віддавши взамін дві інших з дому.

Але це вже зовсім інша історія

P.S. як добре що в дяді Толі зламався телевізор

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости