Ми випадково зустрілися на вулиці нашого міста. Розговорилися. Друзями ми ніколи не були, але знали один одного дуже добре ще з дитячо-юнацьких часів.
Жили в одному, південно-західному, районі міста.
Неподалік тодішнього гастроному "Золотий колос".Хмельничани кажуть на цей район "Юго-Запад".
Весь свій вільний час Юра, як і я з друзями, проводили на стадіоні ХТІБО (Хмельницкий Технологический Институт БьІтового Обслужиаания)
З Юрою ми прекрасно поспілкувалися, згадали наші дитячі часи, футбольні баталії на стадіоні де ми часто "рубалися" двір на двір.
Юра закінчив Електромеханічний технікум. Я нещодавно повернувся з армії. Влаштувався на військову службу по контракту у тодішню в/ч А-0610
Юрко запросив мене пограти за "Політехнік". Воротарем!
Він бачив мій матч на першість шкіл у 1991 році де ми виграли у фіналі у СШ #24 з рахунком 3-0, а я захищав ворота своєї СШ#5.
Я погодився, але сказав Юрію, що відвідувати тренування не зможу, бо навряд чи мене зтось відпустить зі служби. А ось на ігри, звичайно, ходити буду. Якщо в день матчу не буду в наряді.
Юрко погодився. Він сказав, що якщо мене не буде то знайде кого поставити в ворота. А коли я прийду на гру - то воротарем буду я.
Я пропустив лише декілька ігор. На переважну більшість матчів потрапляв, відпрошуючись зі служби на годину-другу раніше до закінчення робочого дня.
Матч про який я хочу розказати відбувся влітку 1994 року на стадіоні "Адвіс" (колись називався "Стадіон юних піонерів).
Суперником "Політехніка" була команда ДЮСШ.
За ДЮСШ грали деякі гравці які буквально за рік-другий стануть футболістами команд першої ліги.
Насамперед це Руслан Костишин. Мій Русланчик вже у наступному 1995 році вийде в складі хмельницького "Поділля" на свій перший матч у професійній кар'єрі футболіста, в домашній грі з "Поліграфтехнікою" Олександрія у першій лізі, та одразу заб'є свій перший гол. Воротарем "Поліграфтехніки" був Віталій Рева.
Рус отримає м'яч на правому фланзі нашої атаки, зміститься трошки до центру, прокине м'яча повз захисника "Поліграфтехніки" і як дасть з лінії штрафної в ближню дев'ятку!!! Шалений стрибок Реви лише підкреслив красоту та видовищність голу Костишина.
Трибуни радісно взревуть від захоплення! А найбільше радітимуть на трибунах п'ятеро чоловік. Батько та Віталік (брат Руслана), Олег Атаманюк "Шварц" - кращий друг Руслана і мій до речі також, я і ,мабуть, Света якщо вона була на тій грі.
За ДЮСШ грав також Олексій Сендель, який у майбутньому матиме непогану кар'єру в першій лізі в складі "Поділля", ФК "Красилів"
Опорним півзахисником був Олександр Шпаков. Який також гратиме за "Поділля" в майбутньому. Мене завжди вражало його вміння грати головою. Він не був надто високим, але так вміло обирав позицію на полі, що майже завжди вигравав всі верхові м'ячі.
Ми програли 2-6 Відверто кажучи шансів у цій грі в нас не було.
Якщо перший тайм ми ще намагалися боротися на рівних, програвши його 2-3, то в другому таймі суперник нас банально перебігав. В наших сили закінчились.
Рус та Льоша забили мені по два гола. Олексій один з пенальті. А один гол Руслана - то чисто мій, воротарський, гол.
Костишин робив навіс з правого флангу, м'яч в нього зрізався і летів прямо мені в руки. Я вже зрадів такому легкому удару. Подумки вже вирішував кому вкину м'яч, щоб швидше розпочати атаку.
М'яч летів на зручній висоті, мені навіть стрибати не довелося. Підняв руки щоб взяти його, але м'яч зрадницьки просковзнув крізь перчатки і легенько поскакав в ворота. Руслан, мабуть, сам не очікував такого "подарунку" від мене. Да і такому голу він не радів зовсім.
Ніхто з партнерів мені не дорікав, адже ми самі прекрасно розуміли що сили не рівні. Суперник був набагато сильнішим.
До речі судив цю гру Ігор Іщенко. Він за декілька років буде судити матчі вищої ліги. По-моєму, навіть стане арбітром УЄФА
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
