«Покращання життя для уболівальників» - саме так можна охарактеризувати законопроект під номером 9662, який подав на розгляд скандально відомий депутат Верховної Ради України Вадим Колесніченко.
Крок вперед, чи два кроки назад?
Здавалося б, зараз український футбол досяг певно, найвищого свого розвитку за 20 років незалежності.
Відвідуваність ігор української Прем’єр –Ліги також зростає – якщо в сезоні 2008/09 в середньому вона становила 7558 глядачів на матчі, в 2009/10 – 9036 глядачів, в сезоні 2010/11 – 9228 глядачів. В цьому сезоні матчі 20 турів чемпіонату України в середньому відвідало вже 10008 глядачів. Слід зазначити, що маємо гарні перспективи подальшого зростання відвідуваності – адже в 2012 році в Одесі, Києві та Львові матчі проводитимуться на нових та реконструйованих стадіонах.
Не в останню чергу сприяло цій ситуації і те, що більшість професійних футбольних клубів веде, або, принаймні, намагається вести з усіма своїми уболівальниками діалог. Можливо, він не завжди є достатньо конструктивним та плідним, проте, зі стадіонів зникли масові сутички між уболівальниками та міліцією, які неодноразово ставалися до 2009 року.
Але не всім в Україні подобається така ситуація. Нажаль, заради власного політичного зиску, деякі державні діячі намагаються загострити ситуацію на стадіонах, використовуючи власне службове становище.
Депутат-регіонал пропонує облаштувати на кожному стадіоні тюрми
Черговою спробою загострення ситуації став законопроект №9662 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення громадського порядку та безпеки до, під час та після проведення футбольних матчів)», зареєстрований народним депутатом України Колесніченком В.В. Скажімо відверто – це не перший законопроект у даному напрямку – адже раніше по цій темі працювали інші депутати, зокрема Доній О.С., що вносив законопроект №3332 у 2008 році, Москаль Г.Г. – законопроект №2267 у 2009 році. Ці законопроекти були або зняті з розгляду, або відхилені депутатами.
Що ж пропонує народний обранець своїм виборцям? Для початку – облаштувати на всіх стадіонах камери для тимчасового утримання затриманних за скоєнні правопорушення уболівальників. Так, саме як в Чілі часів Піночєта. Звісно, не обійдеться і без міліції – тепер на кожному матчі буде працювати не просто міліція, а її спецпідрозділи. Так, ви не помиляєтесь – в той час, як в країні майже кожного дня стаються озброєнні пограбування банків та крамниць, в результаті яких гинуть люди, спецпідрозділи міліції будуть пільнувати за поведінкою уболівальників на футболі. Здається, навіщо вони там потрібні? Потрібні вони для того, аби затримувати сотні і тисячі уболівальників, які, наприклад, скандують популярне на трибунах гасло «суддя-тридварас». Адже за його скандування, автор законопроекту пропонує карати порушників штрафами, громадськими роботами та навіть адмінарештом на строк до 15 діб.
Тож, спецпідрозділи знову повернуться на трибуни – ті, хто забули події на «Олімпійському» в 2007 році, у Харкові 2008 року, зможуть побачити їхнє повторення вже найближчим часом.
Абсолютно не дивує, те, що даний законопроект розроблявся без залучення представників більшості футбольних клубів, та й уболівальників взагалі. А й дійсно, навіщо залучати тих, для кого цей проект ніби - то розроблявся? Законопроект має багато юридичних непорозумінь. Чого варте лише «юридично точне» визначення «до, під час, та після спортивних змагань»! Та й покладання відповідальності за забезпечення громадського порядку та безпеки, що визначається Законом України, на організації, які не підпадають під його юрисдикцію(зокрема ФІФА та УЄФА) – теж з числа юридичних казусів.
Фактично ж законопроект дублює статті 173, 174, та 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Але не тільки. Крім того, він повертає на стадіони міліцію, навіть більше – підрозділи швидкого реагування МВС, що мають постійно знаходитися на стадіонах під час матчів. Адже затримати без сутичок, наприклад, півтисячи чи навіть більше уболівальників, що скандували під час матчу популярне в Україні гасло «Суддя – тридварас!», навіть теоретично неможливо. Тож, в той час, коли в України лише за перші 5 місяців сталося в півтора рази більше пограбувань банківських установ, ніж 2010 року, міліціонери будуть пильнувати мораль на стадіонах.
Не обійдеться і без інших витрат для бюджету(про додаткові витрати на які чомусь у пояснювальній записці не закону згадується). Це не лише облаштування на кожному стадіоні (навіть тому, який знаходиться у державній чи комунальній власності) спеціальних приміщень для тимчасового утримання порушників та знаходження бійців спецпідрозділів – прямо як в Чілі часів Піночєта. Ще більших витрат понесе держава від створення спеціального підрозділу у складі МВС – національної футбольної бази даних, до якої «вносяться особисті дані про осіб порушників громадського порядку та громадської безпеки, які визнані компетентними органами і яким заборонено відвідувати країни, спортивні споруди, населені пункти, де відбуваються футбольні матчі».
Незважаючі на те, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, його все одно буде винесено на голосування 16 березня.
Отож, замість руху до європейських стандартів, до залучення для обслуговування матчів всіх рівнів стюардів, що є одним з пріоритетів політики УЄФА у галузі роботи з глядачами, фактично маємо рух назад – провокування масових бійок на стадіонах, створення негативного іміджу для українського футболу та України загалом у світі. А вартість таких «покращань» знов покладається на клуби та держбюджет. Більше того, задля якісного проведення турніру Верховною Радою України вже прийнято Закон «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні", та Закон України «Про особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення в період проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні “ – але хіба то має сенс для «покращувачів життя уболівальників»? Хіба їх турбує те, що після прийнття такого законопроекту відвідуваність матчів скоротиться - адже мало бажаючих знайдеться сидіти 15 діб через власну палку підтримку улюбленого клубу, чи незадоволення діями арбітра.
Хто грає проти українського футболу?
Тож постає питання – кому вигідна політизація українського футболу? Хто стоїть за намаганнями втягнути футбольних уболівальників у політичні сутички? Який сенс подавати такий відверто недолугий законопроект? Відповісти на нього дуже просто – достатньо лише проаналізувати останні події.
9 травня минулого року у Львові сталися сутички між політичними опонентами під час покладання квітів на кладовище. Але, у цих сутичках представники Партії Регіонів, зокрема, Вадим Колесніченко, звинуватили в пресі своїх політичних опонентів, а згодом – долучили до числа звинувачуваних футбольних уболівальників.
У серпні – чергова провокація, на цей раз в Києві. На стадіоні «Динамо» колишній вже працівник цього клубу, член Партії Регіонів Андрій Саламатов, намагається зірвати один з прапорів львівських уболівальників під час матчу 7 серпня. Він одразу ж заявляє про політичні мотиви свого вчинку, підтвердив їх згодом і на суді. Ні, на суді його не судять за хуліганський вчинок – він виявися «постраждалим». А звинуваченим, на це раз вже в суді, виявився один із уболівальників «Динамо», який намагався зупинити решту уболівальників, що бажали пояснити Саламатову - брати те, що тобі не належить – злочин. За дивним збігом обставин, суддєю по цій справі є Родіон Кірєєв, який тільки-но закінчив розгляд справи Юлії Тімошенко. Знову «не політичне переслідування?»
Напередодні Нового Року – чергова провокація – вже згадуваний вище законопроект від Колесніченка.
Тож кому, а головне – навіщо – потрібна політизація нашого футболу, та численні провокації напередодні Євро-2012?
Як відреагують футбольні клуби на ув’язнення своїх прихильників?
Наврядчи такий розвиток подій потрібен представникам наших футбольних структур - недарма ФК «Динамо» після подій 7 серпня на матчі «Динамо»-«Карпати» офіційно заявив про те, що, інцидент, який мав місце під час зазначеного матчу, не мав відношення до футболу, а те, що сталося, було наслідком політичного протистояння, яке має місце у сучасній Україні і подекуди закінчується публічними конфліктами.
Наврядчи вони потрібні і самій Партії Регіонів – репресії щодо вболівальників напередодні виборів у Верховну Раду аж ніяк не покращать її рейтинг, а навпаки.
Чи потрібна така політизація футболу, проти якої різко виступають ФІФА та УЄФА, одним з гасел яких є «футбол поза політикою», організаторам проведення в Україні Євро 2012 – звісно, що ні.
А потрібна вона тим, хто намагається заробити собі політичну репутацію, роздмухуючи конфлікти всередині країни, провокуючи тотальну суспільну недовіру до органів влади.
Зараз провокатори обрали футбол для своїх небезпечних ігор. До того ж, обрали в той час, коли до Євро залишаються лічені місяці. Чи зможе влада, футбольна громадськість, уболівальники, суспільство врешті-решт зупинити політичних провокаторів та залишити у спокої наш футбол? Вирок суду по справі Кореновського та подальша доля законопроекту №9662 будуть показовими у цьому сенсі.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
