Артем Франков: «Процесс натурализации игроков для сборной вполне естественный»

Темы:
Сборная Украины, Данило Силва, Барселлос Тайсон

Главный редактор журнала «Футбол» Артем Франков — о возможной натурализации Тайсона и Данило Силвы.

Данило Силва и Тайсон

«А с Эдмаром и Девичем это была сборная Украины? Их возвращение уже маловероятно, кстати. А с Калитвинцевым, Серебренниковым, Яшкиным, Леоненко (ах да, тут фамилия типа украинская), Кормильцевым, Бахаревым — это сборная Украины? Испания с Диего Костой, Сенной, Энгонгой, Португалия с Деко и Пепе, Польша с Олисадебе — это как, ничего?

Писал многократно: 1) доводить до абсурда — категорически против; 2) в то же время процесс вполне естественный, и вводить искусственные запреты — нет; ни Эдмар, ни Девич нашей сборной не подорвали», — написал Артем Франков в своей конференции на MatchDay.

Автор: (AWAW)

Статус: Эксперт (11228 комментариев)

Подписчиков: 395

27 комментариев
Лучший комментарий
  • Henry Morgan(Asmodeus) - Старожил
    05.04.2015 18:46
    Якщо абстрагуватися від вболівальницьких симпатій та взагалі єтичної сторони цього питання, то що ми насправді маємо? Громадянин іншої держави абсолютно згідно з Конституцією України отримує паспорт громадянина України - він стає повноцінним громадянином України зі всіма правами та обов'язками, які слідують з цього кроку. Так він через це не стає українцем - він залишається бразильцем, нігерійцем чи американцем, але громадянином України він стає повноправним! В національні збірні запрошують за так званим "футбольним громадянством" одним із головних (чи не найголовнішим) елементом якого є громадянство країни, яку футболіст хоче представляти - не можна представляти збірну України не будучи її громадянином, але не всякий громадянин України може представляти нашу збірну (приклади: Дишленкович, Шацьких, той же Бахарєв, якого так і не змогли заграти в офіційних матчах). Таким чином, ніхто не має ніякого морального права заперечувати проти того, щоб прийнявший громадянство умовний Данило Сілва чи Тайсон грав за збірну. Але на відміну від виключно правового аспекту є ще й моральний та етичний аспект, коли футболіст спекулює з вибором збірної - він знає, що в рідну національну збірну його навряд чи запросять в силу конкуренції чи інших міркувань, тому він спеціально приймає громадянство іншої країни і штучно "натуралізується". Є футболісти-іноземці, які щиро приросли до нашої країни Данило, Бетао, той же Едік, Матеус, можливо Тайсон чи навіть Папа - ці футболісти чи одружилися тут з місцевими дівчатами, вивчили мову, звичаї, їм подобається наша культура. І в цьому випадку питання збірної залишається виключно в контексті прийняття громадянства - якщо людина починає асоціювати себе з Україною - то чом би й ні? Яка різниця чорний ти чи білий, блондин чи брюнет, головне це бажання представляти саме Україну та необхідність саме цій збірній. А якщо людина говорить - ви мені гарантуйте збірну, а я тоді прийму громадянство, то навіщо такий футболіст тут взагалі потрібен? Чому більшість нормально реагують на Едіка в жовто-блакитних кольорах, але не сприймають в них умовного Адріано? Тут справа навіть не в людських рисах гравця, а саме в патріотизмі країни. Причому далеко не в футбольному аспекті патріотизму.
    • 18
Еще комментарии
Комментировать Еще комментарии