Как украинский футбол стал политикой

Вам не здається, що в українському футболі стало аж надто багато політики? Сформулюю запитання інакше — а чи не здається вам, що наш футбол вже й сам став політикою?

Хочете доказів? Добре. Але давайте спершу ознайомимося зі статутами міжнародних футбольних органів. Там, де вказують про невтручання політики у футбольні справи країн їхніх національних асоціацій.

Ось, наприклад, статут найвищого футбольного органу світу ФІФА:

Простою мовою це можна перекласти так: «Кожна асоціація-учасник керує своїми справами самостійно та без впливу з боку третіх сторін».

Це так по-європейськи, це так толерантно — завуалювати слова «політика», «уряд» та решту назв державних органів завдяки одному твердженню — «треті сторони».

Втім для цивілізованої Європи цього цілком достатньо для розуміння. Спробуйте знайти у Франції, Швейцарії чи Німеччині депутатів Бундестагу чи Сенату, які одночасно ще й розвивають футбол у країні. Там кожен займається своїми справами та вже точно не лізе туди, де є некомпетентним.

Інша справа — Україна.

Помилуйтеся та підрахуйте:

• Павелко Андрій — президент ФФУ (БПП).
• Голуб Владислав — голова федерації футболу Черкаської області (БПП).
• Єфімов Максим — голова федерації футболу Донецької області (БПП).
• Сергій Куніцин — голова федерації футболу АР Крим (БПП).
• Юрик Тарас — голова федерації футболу Тернопільської області (БПП).
• Москаленко Ярослав — голова федерації футболу Київської області («Воля народу»).
• Івченко Вадим — член виконкому ФФУ («Батьківщина»).
• Крулько Іван — президент Всеукраїнської футбольної асоціації студентів («Батьківщина»).
• Герега Олександр — віце-президент ФФУ (безпартійний).
• Бандуров Володимир — член Виконавчого комітету ФФУ («Воля народу»).
• Лунченко Валерій — президент Асоціації жіночого футболу України («Батьківщина»).

11 народних депутатів у структурі ФФУ.

Ви вражені? Не поспішайте видихати, попереду ще 6 цікавих посад, які вражають своїм «колоритом».

• Гордєєв Андрій — голова федерації футболу Херсонської області (чинний губернатор Херсонської обл. Потрапив із партії БПП).
• Головко Валерій — голова федерації футболу Полтавської області (чинний губернатор Полтавської обл. Потрапив із партії «Батьківщина»).
• Павлюк Руслан — голова федерації футболу Житомирської області (БПП, обласна рада).
• Холодницький Назар — 1-й віце-президент ФФУ. Голова Слідчої Антикорупційної Прокуратури.
• Єлісєєв Костянтин — віце-президент ФФУ. Заступник голови Адміністрації Президента України.
• Юрій Почотний — член Виконавчого комітету ФФУ (помічник депутата Валерія Лунченка).

А тепер, до уваги статут асоціацій-членів самої федерації футболу України.

Яка тут європейська толерантність? Прямим текстом, чіткіше не поясниш:

Цитую ще раз: «незалежність та уникнення будь-якої форми політичного втручання».

А раптом у когось закралися сумніви, тоді можна ознайомитися зі ще одним документом під назвою «Етичний кодекс ФІФА»:

І знову ж таки — «залишатися політично нейтральними».

А це вже заповідь від ФІФА, раптом хто планує посперечатися.

Але не чує і не бачить цього голова бюджетного комітету, народний депутат від БПП, та після цього всього ще й президент ФФУ.

І навряд у правила колись вчитувався заступник голови адміністрації Президента України. Він запам’ятається всім хіба завдяки відео, де він, мов швейцар, знімає пальто з Януковича.

Я от, наприклад, жодного разу на жодному виконкомі чи конгресі ФФУ не бачив на власні очі Костянтина Єлісєєва у стінах будинку футболу. А ви? А він, виявляється, є. І навіть має посаду віце-президента ФФУ. Для чого? Навіщо? Чим таким «футбольним» запам’ятався нам всім пан Єлісєєв?

І кого в чинному ФФУ хвилює, що двоє зі списку ФФУшних нардепів — Бандуров та Москаленко, — у 2014-му голосували за диктаторські закони 16 січня. І нічого. Працюють люди, розвивають футбол України!

Схоже, ФІФА та УЄФА теж нічого не бачать. Чи не хочуть бачити?

Виконавчий комітет ФФУ зараз налічує 43 члена. З них пов’язаних з політикою, державою чи державними структурами — 15. У відсотковому перерахуванні — майже 35% від загальної кількості.

Це питання міг би розглянути та вирішити Комітет з етики ФІФА, або ж міжнародний спортивний трибунал CAS. Хоча, як показує досвід чинної футбольної влади, навіть рішення CAS для них вже не указ!

Костянтин Андріюк