Який же він маленький! Ці слова пролунали у кінофільмі «Смерть Сталіна». Він вийшов у січні на наші кіноекрани. Їх сказала жінка, яка вперше побачила Сталіна зблизька — у домовині. Досі вона бачила «вождя» або на парадних портретах, або в кінохроніці. Там він виглядав казковим диво-богатирем, який залізною рукою керує величезною країною і викликає повагу та страх у кожного із мільйонів підданих.
Приблизно тоді ж, у січні, футбольний клуб «Верес», Рівне, офіційно заявив про намір подати до суду на футбольні телеканали. Ті повідомили, що тренера «Вереса» звільнили за те, що той «здав» матч чемпіонату зі львівськими «Карпатами». За кілька годин після появи на офіційному сайті рівненського клубу заява загадково зникла без жодних пояснень, яких немає досі, і яких не буде взагалі. У підсумку майже всі погодилися, що забрати свою заяву керівництво «Вереса» змусив «всемогутній» власник тих самих футбольних телеканалів.
Цікавим тут є не сам факт звільнення тренера та повідомлення про це. У нинішньому «Вересі» всіх без винятку тренерів, за чутками, звільняли за те ж саме. Важливе інше — щире переконання великої частини української футбольної громади в тому, що весь наш футбол, і не лише, перебуває в руках вищезгаданого власника футбольних телеканалів. Що його могутність простирається всюди, куди дістає око. І що немає на це ради.
Додаткової містичності цьому персонажу додає той факт, що він уже четвертий рік не показується на людях. І подивитися на нього можна або на постановочних фото, або на постановочному відео, з якого періодично звучать його заяви. Він одночасно ніде й усюди, і могутності його немає меж.
Мені видається, що все насправді не зовсім так. У нашому футболі та житті завжди були, є і будуть численні «непонятки», яких ніхто нікому не пояснює. Але приписувати все це волі однієї могутньої людини, як на мене, занадто. Упевнений, що ми таки рано чи пізно побачимо його зблизька. Живого й неушкодженого. Готового відповісти за все заподіяне ним добро. І тоді всі переконаються, який він насправді маленький.
Микола НЕСЕНЮК
Мы живем, под собою не чуя страны,
Наши речи за десять шагов не слышны,
А где хватит на полразговорца,
Там припомнят кремлёвского горца.
Его толстые пальцы, как черви, жирны,
А слова, как пудовые гири, верны,
Тараканьи смеются усища,
И сияют его голенища.
А вокруг него сброд тонкошеих вождей,
Он играет услугами полулюдей.
Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет,
Он один лишь бабачит и тычет,
Как подкову, кует за указом указ:
Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз.
Что ни казнь у него — то малина
И широкая грудь осетина.
-------------
Эта подготовительная фраза прекрасно подходит для использования непроверенной информации. Из серии "Как всем известно ...", "Все согласны ..." и т.д. и т.п. Если был опрос среди "всех" кто с чем соглашался тогда огласите. Если не было опроса - фраза выглядит манипулятивно.
У нинішньому «Вересі» всіх без винятку тренерів, за чутками, звільняли за те ж саме.
------------
Опять идет ссылка на слухи достоверность коих вряд ли проверяли.
Важливе інше — щире переконання великої частини української футбольної громади в тому, що весь наш футбол, і не лише, перебуває в руках вищезгаданого власника футбольних телеканалів.
---------------------
Так это проблема общественности, что у них подобная ересь в голове.
Але приписувати все це волі однієї могутньої людини, як на мене, занадто.
----------------
Что кстати сильно удивило - так это здравая мысль от Несенюка - уже практически никто не надеялся
учетная запись этого пользователя была удалена