На футбол в Україні не ходять. Цей очевидний і давно доконаний факт пояснюють по-різному. Ті, хто мав би зробити футбольне видовище привабливим, створили цілу теорію про суцільне зубожіння людей, яким «не до футболу». Тож футбол їм мають «дарувати» ті, хто чомусь не зубожіє, а зовсім навпаки. Ті, хто хотів би приєднатися до цих «дарувальників», переконують, що варто лише «попрацювати з уболівальниками» — розвішувати афіші, робити оголошення на кожному кроці, заманювати людей на стадіон через соцмережі — і народ почне заповнювати трибуни. Але щойно ці «фахівці» досягають мети і починають працювати у футболі, як одразу ж згадують про бідний народ, який не має грошей і тому йому «не до футболу». І так уже третій десяток років.
Аж раптом народ масово захотів піти на футбол. Знайшлися і гроші на квитки, і вільний час, і погода вже не заважає. Що сталося? Невже народ розбагатів? Або афіші висять на кожному паркані? А може, соцмережі підірвали новим футбольним вірусом? Чи футболісти з тренерами ходять по вулицях і кличуть людей на стадіон?
Нічого подібного не сталося. Все як завжди. Лише в далекому швейцарському містечку Ньон чиновник УЄФА тихо прошепотів чарівне слово «Челсі». І все одразу заворушилося. Виявилося, що у нас сотні тисяч уболівальників, яким конче треба на стадіон 14 березня. Після цього вони зникнуть, ніби й не було. І з’являться лише тоді, коли хтось прошепоче ще одне чарівне слово. Цих слів небагато — «Барселона», «Реал», «Манчестер», «Ліверпуль», «Баварія», «Ювентус».
Років 30 тому в обласних центрах України таким чарівним словом було слово «Динамо». Часом чарівності набували слова «Дніпро», «Металіст», «Шахтар». Але було це давно. Нинішні керівники українського футболу тоді ще курити не навчилися. Тому і не здогадуються вони, що чарівним словом, яке прижене на стадіон тисячі вболівальників, може бути назва української футбольної команди. І не буде цього, доки вони робитимуть вигляд, що керують нашим футболом. Бо українським футболом насправді керує інша людина. Її прізвище теж є чарівним словом, але навпаки — почувши його, люди не збираються, а розбігаються. Не те, що при справді чарівному слові «Челсі».
Микола НЕСЕНЮК
учетная запись этого пользователя была удалена
(за малим не написав -українця, бо який він в біса українець)
Приходящие на стадион делятся на категории:
Зрители 70% - " я был на ..." и так ина стадион ходят.
от оставшихся 30%
болельщики - эта группа 60% - при первой возможности на стадионе, но в сильную непогоду, остануться у телевизора.
фанаты - 40% повод не пойти на стадион один - нет вощможности передвигаться.
ультас от фанатов процентов 10-15 - всегда и везде с командой.
Для справки у Дортмунда - фанатов 60% стадиона !!! на внутренних играх 81 тысяча, изних около 25 стоячие... зюдтрибуна....
на международных стоячие запрещены, поэтому становится 66 тыс.
Вполне соизмеримо с нашим Центральным/Республиканским ( пора либо крестик снять - отказаться от олимписко-москвизма или таки одеть трусы и вернуть эмблему Олипиады 80)
Не помню год, помню концерт Скрипки, а потом Дидье Маруани разогнал половину зрителей своими тупыми лазерами в глаза.
каждая игра чемпионата УПЛ была бы содержательна, увлекательна и не портилась бы прихотью закулисных
лиц своим воздействием на судей, которые, в свою очередь, зачастую в совершенно грубой форме просто
насилуют футбол, то и на игры УПЛ собирались бы полные стадионы. Но болельщик всё видит и когда он
уверен, что игра будет настоящая, то его не надо два раза приглашать на стадион, он обязательно придёт.
И с точностью до наоборот, не пойдёт ни за какие коврижки, если у него этой этой уверенности нет.
Все, что вы перечислили на массовость влияет не сильно (получается либо воздействие указанных факторов вами преувеличено, либо не в них дело).