Роналду играл как Шевченко

На матч Португалія — Україна в Лісабоні люди йшли як на свято. Це була не така публіка, як зазвичай. Занадто багато серед глядачів було жінок і дітей. Пільгові недорогі квитки на цей матч розповсюджували усіма можливими способами. У продуктовому супермаркеті побачив чергу за практично безплатними квитками, у якій стояли власники дисконтних карток цього магазину. Ну і українці — як без них? Окрім «гостьового» сектора уболівальників із нашими прапорами та у наших футболках, на стадіоні було щонайменше іще стільки ж. А скільки було буз прапорів? Звісно, це були не туристи з України — у Португалії наших сотні тисяч, а національна збірна України приїхала сюди вперше у цьому столітті.

Все вищезгадане позначилось на атмосфері гри. Не було звичайної підтримки, не кажучи вже про шалену, яку доводилося бачити у Туреччині, Хорватії, Іспанії, Франції. Складалося враження, що люди привели дітей на стадіон, аби показати як великий Роналду забиватиме м’ячі українцям. І що цікаво, такий самий настрій був і у футболістів португальської команди.

Ще не забувся гостьовий матч «Динамо» проти «Челсі», де господарі шаленим пресингом затискали гостей біля їхніх воріт, а свої атаки проводили різноманітно і на великій швидкості. Нічого подібного по відношенню до української збірної португальці не показали. Давали нашим спокійно виходити із захисту через передачі у центр поля Видавалося, що футболісти у червоному чекали, коли «жовті» самі заб’ють собі м’яча.

Господарі поля виявились не готовими до оборони у три ешелони, яку побудувала наша команда. І це не дивно — і у самій Португалії, і у тих чемпіонатах, де грають найкращі португальці, так ніхто вже давно не грає. Ніде у світі команди не ставлять собі за мету усі дев’яносто хвилин не давати грати супернику, навіть не думаючи про атаку.

Після гри Андрій Шевченко зізнався, що так і було задумано. І справді — в атаку українці нашого та бразильського походження йшли дуже малими силами. Здається, жодного разу не створили чисельної більшості під час атаки. Через це швидко втрачали м’яч і практично не загрожували воротам суперника. Зате нічого на дали зробити в атаці своїм опонентам.

У цьому винні не лише наші гравці, а й самі португальці, які атакували повільно і шаблонно, даючи нашим час перегрупуватися. Гравці атаки команди Португалії чомусь не грали на випередження після постійних передач із флангів, а закидання м’яча верхом успіху не приносили.

Залишався Роналду, від якого всі чекали див. А їх не було. Капітан Португалії виглядав як Шевченко в останні роки своєї кар’єри, проведеної в «Динамо». Все робив правильно і майстерно, але вже не так швидко, як раніше. А пішки або підтюпцем у сучасному футболі вже нікого не обіграєш.

Не хочу зараз оцінювати гру окремих наших футболістів. Тому що власне гри з їхнього боку практично не було. Був грамотний і часом самовідданий захист, який і приніс результат. Але головним буде результат гри із Люксембургом. Саме перемога у цьому матчі наблизить Україну до Євро-2020. Коли ж її не буде, нічия з Португалією буде ні до чого. Тож дочекаємося матчу із Люксембургом. Заодно побачимо, чи вміє наша команда грати у футбол, а не лише заважати це робити іншим.

Микола НЕСЕНЮК, из Лиссабона