Після того, як національна команда України відстояла нульову нічию у виїзному поєдинку з Португалією, вітчизняні журналісти оголосили тренера нашої команди Андрія Шевченка не більше, не менше, як генієм тренерської думки. Не буду сперечатися, можливо, так воно і є. Одне погано — футболісти не завжди розуміють задуми згаданого генія.
Андрей Шевченко (фото: А.Попов)Візьмемо вчорашню гру проти Люксембургу, команди, складеної наполовину із аматорів, наполовину із гравців рівня нижче середнього. Я попереджав, що саме ця гра буде вирішальною для України, і саме вона покаже, чи вміє нинішня команда грати у футбол, а не просто відбиватися, як це було в Лісабоні за три дні до того.
Перше, що задумав Андрій Шевченко — зіграти із Люксембургом без опорного півзахисника, який мав би переривати атаки суперників на першій стадії. Замість Степаненка, який зазвичай грає на цій позиції, вийшов Безус — виглядав на полі як пасажир, якому продали квиток без місця. Як наслідок — Зінченко, якого після Португалії у нас оголосили ледь не претендентом на «Золотий мяч», плутався під ногами у Безуса, той плутався під ногами у Малиновського, а той у свою чергу — у Зінченка. За цим процесом зліва спостерігав Коноплянка, який вже котрий рік виконує на фланзі один і той самий танок із м’ячем, щоправда щораз гірше і повільніше. Праворуч бігав Циганков, який просто не мав кому віддати після своїх проходів по флангу. Мораеса надійно прикрили, а вищезгадана трійця у центрі поля не могла визначитися, кому бігти вперед, а кому залишатися.
Виникає запитання — навіщо було забирати Степаненка? Коли він не міг грати, то чому було не поставити замість нього Сидорчука із аналогічними функціями? Ще одне запитання — що робив на полі Мораес? Бо ж відомо, що іще тоді, коли він був бразильцем, то грав виключно на «чистих мячах» — або на добиванні, або закриваючи вільну від захисників зону, або «замкнувши» передачу врозріз. Ані обіграти суперника, ані втекти від нього Мораес не здатний — це знали ще у донецькому «Металурзі». За щільної оборони суперника потрібен потужний гравець, здатний боротися за повітряні м’ячі. Його на полі чомусь не було.
Перед двома стартовим матчам відбору я щиро хотів, аби квота гравців «Шахтаря» у збірній України, про яку багато говорили останнім часом, виявилася вигадкою. Гра з Люксембургом показала, що це не так. Інакше що робив на полі не готовий до гри Бутко? Компенсував відсутність Кривцова?
Як на мене, особливої геніальності для керівництва збірною України не треба. Береш захист із «Шахтаря» і атаку з «Динамо» і маєш надійну та зіграну команду. Здатну подолати карликовий Люксембург за грою, а не за допомогою випадкового рикошету. Нагадаю, що попередній тренер нашої національної команди, якого так нещадно критикували, навіть із Люксембургом грав у два опорні півзахисники. І вигравав 3:0 без усяких рикошетів. Але попередній тренер не був генієм. І тому йому не пощастило. А ось геніям — щастить. Щоправда, не завжди.
Микола НЕСЕНЮК
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 29
Загрузка комментариев
