Как «Брюгге» сыграет против «Динамо». Тактический анализ

«Брюгге» під керівництвом Філіпа Клемана зіграв лише двічі. На старті чемпіонату Бельгії були переможені не найсильніші суперники «Ваасланд-Беверен» (3:1) та «Сент-Трюйден» (6:0). Протягом першої гри виникли невеликі проблеми через те, що «Брюгге» не вдалося реалізувати моменти, а потім суперник навіть вийшов вперед завдяки голу з пенальті. Проте у другому таймі все стало на свої місця — «Брюгге» переміг.

Остаточні висновки з двох перемог над посередніми суперниками робити не варто, але все ж один глобальний вже є: Клеман будує команду за образою і подобою свого Генка, з яким він навесні став чемпіоном Бельгії.

Інколи тренери після переходу з команди до команди вирішують інакше підходити до гри, орієнтуються на принципи побудови попереднього наставника. У Клемана в «Брюгге» був порожній аркуш. В Бельгії так часто буває через те, що кожного літа склади команди сильно змінюються, та ще й контракт з попереднім наставником Іваном Лєко не був подовжений через те, що керівництво клубу не було задоволено його роботою, побудовою гри команди та іншими саме футбольними факторами. Тому Клеману не те, що не потрібно було орієнтуватись на його здобутки, а, навпаки, правильно було ними знехтувати.

Головний принцип гри команди Клемана, який найбільше кидається в очі: постійне намагання тримати гру під своїм контролем. Це більше нагадує навіть не принципи гри, які нібито розробив Пеп Гвардиола, а сучасну інтерпретацію слів Брайана Клафа, коли він говорив своїм гравцям: «Ось це м’яч — він повинен бути у нас».

«Брюгге», як і колись Генк, не обов’язково має постійно контролювати м’яча, робити десятки передач, але при цьому м’яч і контроль повинен бути у них.

Ця фраза має дві інтерпретації. Коли володіння у «Брюгге», то команда завжди намагається не просто перепасовуватись туди-сюди, а знаходити можливості для продовження атак. В складі команди досить гравців, які вміють загострювати гру,й готові до цього.

Ігрова схема «Брюгге» в останньому матчі

Це стосується не лише нападника та крайніх хавбеків, не лише центральних півзахисників та завжди активних крайніх захисників, але й центрбеків. Цілком звична ситуація для команди Клемана, коли центральний захисник тягне м’яча вперед в пошуках гострої передачі. В грі з "Сент-Трюйденом" новачок команди Сімон Делі віддав гольову передачу на Девіда Окереке, розрізавши оборону соперника поздовжнім пасом поміж захисниками. Звичайно, в цьому епізоду варто брати до уваги провал лінії оборони, що було повноцінною частиною гри суперника «Брюгге» в цьому матчі. не витриману лінію офсайду, проте в контексті дій команди Клемана це показовий момент.

Такі часті дії Делі, а також інколи Марко Мітровіча обумовлені розташуванням гравців «Брюгге» на початку атаки. Опорний півзахисник Матс Рітс відходить на одну лінію з центрбеками, а ті розтягуються на фланги. Це звична ситуація, адже флангові захисники піднімаються вище, а Рітс стає третім гравцем для виходу з оборону. Завдяки цим маневрам «Брюгге» намагається створювати вільні зони в центрі поля, аби простір отримували Ганс Ванакен та Руд Вормер. (Проте щодо їх ролі в команді трохи пізніше)

Важливо, що не тільки Рітс віддає перші паси, але й центральні захисники. Команда Клемана завжди націлена на загострення.

Друга інтерпретація вищезгаданої фрази — постійний відбір м’яча після втрат.

Зважаючи на те, що в атаці завжди знаходиться багато гравців, вони постійно роблять перемещіння та забігання, а передач для загострення вкрай багато, то нікуди не подітися від втрат м’яча. Їх більше, ніж у звичайної команди, яка грає першим номером та набиває собі відсоток володіння. Тому що передумов для цього більше. Й коли відбувається втрата, то найближчий гравець відразу вступає в пресинг. Інші футболісти, особливо це стосується тих, хто залишається позаду відразу підбігають та перекривають опонентів. Немає нічого дивного в тому, що команда, яка атакує великими силами, захищається персонально. Зонна манера захисту дуже крутий метод, може навіть й правильний, але він створений для ідеальних ситуацій, яких у грі майже не виникає. Та й частіше за все він існує в тих командах, які будують гру від захисту та мають позаду 7-8 гравців, які б закривали всі зони. Найкращий приклад для цього Рафаель Бенітес та його команди. Але ті, хто атакує великими силами повинен пресингувати та повинен грати персонально після цього.

«Брюгге» саме так і грає. Відразу активний пресинг, щільна опіка та відбір м’яча. Як і говорилося в тій фразі, м’яч повинен бути у нас. Якщо відбулася втрата, то його необхідно відразу повернути.

Не варто прямо називати Клемана тут якимось догматиком, проте й за його роботою в "Генку", й тепер складається враження, що для нього вкрай важливо, аби виконувався план А. В плані Б не все настільки ефективно. Звичайно, в матчах чемпіонату Бельгії з далеко не найсильнішими суперниками план Б може бути й не потрібен, адже й «Брюгге», й це особливо стосується минулорічного "Генка" — сильні та організовані.

І тому виникає декілька важливих сумнівів:

— як буде виходити з оборону «Брюгге», якщо суперник буде пресингувати, а не постійно відходити за лінію м’яча?

— наскільки ефективно буде зривати контратаки суперника «Брюгге», якщо їх швидкість буде вищою?

— як взагалі буде захищатись «Брюгге»?

Щодо останнього це особливо важливий момент, адже ні "Васланд-Беверен", ні "Сент-Трюйден" не змушували працювати оборону команди Клемана. В першій грі був гол з пенальті. в другій за рахунку 4:0 суперник створив декілька моментів, але це все не показує нічого. «Динамо» — найперша реальна перевірка можливостей цієї команди за багатьма пунктами.

Якщо передбачати можливий розвиток дій, то в домашній грі «Брюгге» обов’язково намагатиметься відразу діяти за планом А. До того ж «Динамо» Олександра Хацкевича в гостьових матчах найчастіше грає «другим номером» та з низькою лінією захисту. Тому у «Брюгге» є повне право грати саме таким чином. Але важливе й інше, що контратаки «Динамо» можуть бути набагато небезпечнішими, ніж у перших суперників «Брюгге» цього сезону.

З build up (побудова гри на ранніх етапах володіння м’ячем) «Брюгге» все зрозуміло та навіть очевидно. А ось далі розпочинається справжній хаос. В сильних командах цей хаов справедливо називають організованим. Генк Клемана дійсно це мав, а ось щодо «Брюгге» поки що сказати важко. Поки що просто хаос.

Якщо вдається розтягти центральну зону та зробити першу передачу саме туди, то Ванакен чи Вормер будуть адресатами цього. Вони разом с Рітсом є мозком команди.

З першого погляду у Ванакені не побачиш того футболіста, яким він є. 195-сантиметрова шпала, який, мабуть, тільки ото й вміє що головою грати. Проте Ванакен дуже різноманітний футболіст, який і передачу віддасть, і проб’є з далекої відстані, й чудово розуміє гру та бачить зони. Не дарма він викликається до збірної Бельгії та вважається тим гравцем, який має грати в стартовому складі, незважаючи на те, що виступає в місцевому чемпіонаті та на є зіркою. Ванакен сам говорить, що йому комфортно в «Брюгге» та з цією командою він хоче досягати успіху. Хоча,у нього були запрошення як, наприклад, з "Борусії" Дортмунд на початку 2019 року. Ванакен багато забиває, віддає та створює гольові ситуації.

Саме завдяки своєму вмінню читати гру та опинятися в потрібному місці в потрібний час Ванакен є ідеальним гравцем для цього організованого хаосу. В «Брюгге» він є аналогом Руслана Малиновського часів Клемана в "Генку". До речі, саме Ванакен опинився вище Малиновського в голосуванні за звання найкращого гравця минулого сезону в чемпіонаті Бельгії. Й це було справедливо, хоча сам Ганс назвав українця «безумовно, найкращим».

Якщо Ванакен організовує цей хоас, то Вормер його контролює. Досвідчений гравець, лідер та один з двох найважливіших футболістів команди. Вормер також може опинитися де завгодно протягом атаки, але завжди знатиме, що саме треба зробити, аби віддати звідти гольову передачу. Стандарти мали, мають та матимуть й надалі велике значення для «Брюгге», й більшу частину з них виконує саме Вормер.

Головна проблема гри з цим «Брюгге» й заключається в тому, що за Ванакеном та Вормером постійно треба слідкувати. Але вони можуть будь-якої миті з’явитися там, де їх не очікуєш побачити. Наприклад, потрібним гравцем для трикутника на фланзі чи замикати дальню штангу в позиційний атаці флангом.

Така відкрита та різка манера гри дозволяє Клеману розкривати потенціал атакувальних гравців. У Генка навіть в чемпіонському сезоні були проблеми з вінгерами, підключення крайніх захисників частіше були небезпечнішими за дії безпосередньо гравців атаки. Проте у теперішньої команди Клемана набагато кращий підбір виконавців. І це ще пішов з команди Арно Груневелд, а Крепін Д’ятта не грав після Кубку Африки. Проте є Денніс Еммануель (в Україні відомий як Бонавентуре), Персі Тау, Сібе Схрейверс. Кожен з них швидкий, технічний, вміє забивати. Та важливо інше, якщо хтось отримує передачу на фланзі та залишається один на один з суперником, то він не повинен нічого чекати, а зобов’язаний лізти на суперника, обігрувати його та потім загострювати гру. Ніяких передач назад, ніяких очікувань на партнера чи оцінки ситуації. Потрібні загострення.

Зрештою, вся суть цієї команди в тому, щоб вибухати. З «Брюгге» спокій завжди буде оманливим. Раз — і Ванакен в центрі штрафного майданичка. Раз — і Делі віддає пас врозріз між захисниками. Раз — і правий захисник Клінтон Мата вбігає в зону, де вже є партнери та отримує все одно пас.

З цим хаосом у «Брюгге» все добре. Проте найголовніша проблема цієї команди видається в переході з атаки до оборони. Наскільки добре та вміло вона буде реагувати на це. І чи не перескочить хаос за інші частини поля, де його точно не має бути.

Головні завдання «Динамо» на гру:

— завжди слідкувати за Ванакеном, передавати його від півзахисників до захисників, коли він заходить до штрафного майданчика;

— спробувати пресингувати та змусити «Брюгге» втратити контроль за грою;

— розганятись в контратаки якомога швидше, обов’язково має вмикатись хтось з центральних хавбеків, а не тільки фланги (вони працюватимуть в обороні) та форвард, Адже потрібно виманити Рітса, який буде грати глибше та відповідати на зупинку цих контратак. Повинні бути саме контратаки, а не просто довгі передачі на форварда. «Брюгге» й хоче, аби суперник так грав;

— уважно грати один в один крайнім захисникам, не тримати зони, не пласуватися, а саме забирати м’ячі.

Найважливіше завдання «Динамо», але й те, яке саме «Динамо» не любить виконувати: змусити суперника грати у невластиву йому гру, а не підлаштовуватися. Інакше буде важко..

Ігор Бойко