До кожного нового терміну слід певний час звикати. Бо перед цим був інший, який означав те ж саме, і до якого всі звикли. І далеко не завжди новий термін перемагає. Вже третій десяток років українська гривня бореться, щоб її не називали «рубльом». Внаслідок цієї боротьби частина людей стала називати її «гривнем». А ось термін «реєстрація», введений у 1990-ті замість «прописки», так і не прижився. Усі продовжують називати реєстрацію за місцем проживання по-старому.
Те ж саме — у футболі. Звикнути називати футбольну федерацію «асоціацією» непросто. Навіть чиновники «асоціації» плутаються. І це лише початок! Бо ж на «асоціацію» перейменували лише національну футбольну федерацію. На місцях же — в областях та районах залишилися федерації і процес їхнього перейменування лише розпочався.
Здавалося, зайвий клопіт — переписуй статутні документи, реєструй нову назву в органах влади, заповнюй нові бланки, штампи і печатки. Та насправді все це не зовсім так. Кожному бухгалтеру відомо: будь-яка реорганізація — найзручніший спосіб позбутися тих, хто начальство не влаштовує, і набрати тих, хто начальству потрібен. Саме це відбувалося кілька років тому, коли всі місцеві футбольні федерації були перезасновані «згідно з вимогами законодавства». Тоді чимало «оновлених» футбольних федерацій очолили чиновники з «вертикалі Порошенка», яким той футбол був до «Рошена».
Тепер вертикаль інша. Тож треба мати змогу змінити тих футбольних керівників, які вже «неактуальні». Саме це, а не «вимоги ФІФА» стало причиною перетворення української футбольної федерації на «асоціацію». У світі є купа футбольних асоціацій, які звуться по-іншому, і це ніколи й нікому не заважало, так само як і нам у попередні 28 років. Але думати про це вже пізно — слід перейменовувати і перереєстровувати обласні та районні футбольні федерації, яких у нас близько 500. І робити це слід якомога швидше — влада в країні може знову змінитися!
Николай НЕСЕНЮК