Для наставника паризького колективу приїзд до Києва був другим у кар'єрі. Вперше Поль Ле Гуен, будучи провідним захисником ПСЖ, завітав до столиці України у далекому 1994 році, коли парижани та кияни потрапили до однієї групи Ліги чемпіонів. Варто відзначити, що обидва поєдинки завершилися мінімальною перемогою французької команди.

На матч-відповідь Юрій Сьомін випустив в основному складі відразу двох нападників — Мілевського та Бангура. У центрі поля розмістилися Олександр Алієв, який виконував роль диспетчера, та Огнєн Вукоєвич — типовий балканський «воїн-винищувач». Таким чином, головний тренер «Динамо» вкотре довів, що його підопічні готові до гнучких тактичних побудувань. Саме ця якість і відрізняла Юрія Сьоміна від колишніх наставників «біло-синіх».

Стартовий відрізок зустрічі гравці «Динамо» провели не просто добре, а феноменально. У першій зі своїх атак Артем Мілевський зібрав біля себе опонентів і віддав «круглого» на самотнього Бангура, гвінеєць ударом з 22 метрів засмутив Мікаеля Ландро.

Безумовно, що рахунок 1:0 — це лише початок, адже ПСЖ приїхав до Києва, щоб забивати.

Свій момент мав кращий бомбардир ПСЖ Пегі Луїндула, нападник скористався недорозумінням Богуша та Бетао, і неочікуванно вистрибнув із-за спини захисників — штанга врятувала киян. Динамівці відповіли ударом бадьорого Бангура, який переступами познущався над Саммі Траоре і пробив у ближній кут, проте м'яч зрадницьким чином потрапив у сітку воріт із зовнішньої сторони.

Зусиллями Алієва динамівці відзначилися другим голом, хоча більша заслуга в цьому забитому м'ячі належить кіперу парижан Мікаелю Ландро, який зробив щось таке, що розумом не збагнути. Після подачі з кутового гравці ПСЖ вибили «круглого» на фланг. Здається, що все, загроза відведена, однак Алієв підхопив м'яч і знову навісив до воротарської зони, Мікаель Ландро так прагнув заволодіти ігровим знарядом, що недбало переправив його в сітку воріт. На табло рахунок 2:0, і звичайний квітневий вечір перетворився для вболівальників на свято.

Ле Гуен швидко зорієнтувався і замінив повільного Саммі Траоре на габаритного, але кмітливого Грегорі Бурійона. Французького спеціаліста можна було зрозуміти, адже Ісмаель Бангура став для 32-річного захисника «мишею Джеррі». Швидка перестановка не врятувала ПСЖ від подальшої навали киян. Спочатку захисні галери парижан рухнули після комбінації, яку розіграли Бангура та Мілевський, проте українець дещо поспішив, пробивши носком. Згодом майстер пасу Олександр Алієв віддав ювелірну діагональну передачу на Єрьоменка, фін пробив з лету, але м'яч знову зрадницьки не потрапив у ворота.

Звичайно, «Динамо» мало вдосталь моментів, але складно сказати, що парижани виглядали хлопчиками для биття. Підопічні Ле Гуена прекрасно комбінували, нарощуючи чисельну перевагу в центрі поля. Але на підступах до штрафної всі шляхи до воріт «Динамо» були перекриті, на цьому і завершувалися всі атакувальні намагання гостей. Луїндула та Сессеньон, які славилися своїми сольними проходами, з'являлися на телекартинці лише тоді, коли програвали боротьбу захисникам «біло-синіх».

Якщо гравці ПСЖ діяли досить прогнозовано, то кияни просто дивували своєю нестандартністю Під занавіс тайму Ісмаель Бангура у пластичному стрибку грудьми відкинув на набігаючого Нінковіча, який з неробочої лівої ноги прицільно пробив у лівий кут, на цей раз Ландро врятував свою команду.

Другий тайм ПСЖ розпочав із заміни. Поль Ле Гуен випустив на поле фіналіста Ліги чемпіонів-2004 Жерома Ротена. Саме за участю останнього парижани відразу створили декілька яскравих моментів біля воріт Богуша. Прицільний постріл Шантома та удар Сессеньона неабияк потурбували серця фанатів «Динамо». Однак кияни зуміли зібратися і повністю відвести суперника від воріт.

Відзначу, що «біло-сині» більшість своїх небезпечних атак розпочинали з центра поля. Передусім, це заслуга Олександра Алієва. Талановитий півзахисник віддавав «круглого» на Мілевського та Бангуру, а ті в свою чергу переправляли на фланг, де підключалися Нінкович та Єрьоменко. Гості довгий час не могли завадити цій рефлекторній комбінації.

Комбінації комбінаціями, а третій гол прийшов після чергових невдалих дій захисників ПСЖ. Алієв гарматно пробив зі штрафного, воротар не зумів зафіксувати м'яч і відбив його прямо на Вукоєвіча, хорват втретє змусив вболівальників радіти. На цьому захисні галери парижан повністю згоріли.

Після третього голу гравці ПСЖ та тренерський штаб зрозуміли, що доля цього протистояння вже вирішена. Однак, як справжні джентельмени, вони не кинули гру напризволяще.

Маючи таку перевагу, у діях футболістів «Динамо» іноді прослідковувалася певна вальяжність: пас п'ятою, авантюрні діагоналі та авантюрнф перехоплення.

За двадцять хвилин до закінчення зустрічі Юрій Сьомін вирішив не ризикувати і замінив героя зустрічі Ісмаеля Бангура. Гвінеєць, щиро цілуючи емблему, покинув поле. На смарагдовому газоні стадіона з'явився бразилець Корреа. Цілком логічно, що динамівці більше розраховували на злагодженну гру в обороні, ніж в атаці. Незважаючи на те, що «Динамо» залишилось з одним нападником, гравці продовжували нагнітати біля воріт Ландро — удар Алієва зі штрафного та постріл Нінковича з 25 метрів.

На заключному етапі поєдинку Поль Ле Гуен випустив легендарного півзахисника Людовіка Жюлі. Досить цікаво, що Жюлі вийшов замість надактивного Гійома Оаро. Як на мене, французький спеціаліст понадіявся, що дальні удари Людовіка допоможуть його команді повірити в чудо.

Під занавіс зустрічі динамівці сформували три захисні редути, не даючи супернику нічого створити на власній половині поля. Парижани розуміли, що нічого змінити вже не можна, тому солідарно з киянами спокійно догравали поєдинок.

Юрій Сьомін понадіявся на досвід Гіоане і Несмачного, випустивши їх на поле за десять хвилин до закінчення зустрічі. Румун декілька разів чудово комбінував з Мілевським та Алієвим, однак у швидкі наступи «біло-сині» не переходили. Франк де Блекере додав лише дві хвилини, адже особливих затримок не було.