Четыре мысли после матча «Александрия» — «Динамо»

Після перемоги у фіналі Кубка України, здобутої чотири дні тому, київському «Динамо» необхідно було оперативно переключитися на черговий тур національного чемпіонату, у рамках якого «біло-сині» вирушили в гості до «Олександрії».

Романов дав два справедливі пенальті, але проколовся на іншому

То що тепер з розмовами про те, що Динамо начебто все купило, виграє тільки завдяки пенальті, а луганську команду «вбивають»? Напевно, притихнуть після сьогодні, еге ж. Ось вам, гравці «Зорі», шанс всього життя. Вигравайте в наступному турі, й усе — срібло за тур до фінішу в кишені, а з ним і путівка у кваліфай-раунди Ліги чемпіонів. Будь ласка, бийтеся, вмирайте, перемагайте головного конкурента, але без цього зайвого ниття про суддівство. А то кожен тур одне й те саме, тільки команди інші. То Луганськ кричить про «вбивство», то тепер Київ.

Беріть, зрештою, приклад з Віктора Скрипника. Хоч і українського, але справді європейського тренера, який ніколи не винуватить у всьому один тільки арбітраж, а розуміє — просто треба працювати ще більше і якісніше. Не піддавайтеся спокусам скопіювати сьогоднішню поведінку динамівців чи його надемоційного тренера. Хто там найбільше наїжджав на Романова після фінального свистка — Шабанов, Циганков? Артему і Віктору краще насамперед поставити будь-які питання собі. Захиснику щодо позиційних провалів і програної боротьби, вінгеру задуматися над причинами відсутності моментів.

Цього вечора питання до рефері залишилися, але помилки суддівської бригади не стали ключовими аж ніяк. Так, кидається в очі якась дурнувата звичка роздавати картки наліво і направо, ніби хтось з родичів регулярно робить ставку на кількість попереджень. Не минуло й 30 секунд, як Сироті виписали «гірчичник» за банальний підкат, ситуація не вимагала цього і на 30%. Та звинувачувати Романова у вбивстві «Динамо» також не варто. Адже в моменті з пенальті 20-річний захисник заслуговував жовту значно більше, просто не наважився суддя ще й раннє вилучення організувати. Очевидно, відчував, що погарячкував з попередженнями.

Потім головний суддя видав жовту для захисника «Олександрії» і Циганкова за абсолютно робочі ситуації, словом, з картками традиційно повна запара. Добре хоч біля екрану VAR не стоїмо по 10 хвилин. Велика проблема і з другим голом. Третьяков пробив, а 2 партнери забігли у штрафний до пенальті. За правилами, це потрібно перебивати. Та до наших суддів такі інструкції, схоже, досі не дійшли. Далеко не вперше такі речі дозволяють гравцям атакувальної команди, а рефері навіть не переглядають епізоди. Добре, якщо це міліметри, а тут пару метрів. Ну, елементарні правила для кого тоді, якщо навіть судді на них плюють?

Динамо більше заслужило на перемогу, але рівень гри більшості залишається валідольним

План був зрозумілим. До перерви хотіли повторити сценарій попередньої зустрічі команд: не допустити гостроти на свої ворота, дати відпочити лідерам перед «Зорею», спокійно розхитувати і виснажувати суперника. Однак «Олександрія» відчутно додала після тих 1:5. Крім того, саме «Динамо» не впоралося з агресивним натиском господарів і повністю втратило контроль над м’ячем. Не працювала атака, регулярно нервували Сирота, Шабанов і Караваєв. Шапаренко з Цітаішвілі виглядали тінню де Пени з Буяльським, як Русин не дотягував до рівня Вербіча. Утім, Карлоса підводили 2 чинники: певного роду егоїзм і погане відчуття партнерів, з якими рідко взаємодіє на полі.

Важко сказати, чи свідомо, чи змусив суперник, але «Динамо» віддало ініціативу володіння м’ячем. Можливо, план полягав у тому, аби використати швидкі й легкі ноги Русина, Цітаішвілі та Шапаренка, але молодь випробування олександрійськими бійцями не пройшла. Водночас Шарана підвели дві речі. Перша — вимушена заміна Сітала. Те, що Київ не вміє грати проти двох нападників, показала «Зоря» в Києві і «Десна» зовсім недавно. Як проти швидких Громова та Кабаєва, так і проти настільки габаритних і досвідчених форвардів «Олександрії».

Травма 33-річного Сітала і виявилася одним з переломних моментів. Юний Устименко зі шкіри ліз, але Шарана, який дає чемпіону світу U-20 дуже мало шансів, геть не вразив. «Олександрія» не змогла чинити такий же агресивний пресинг після перерви. А «Динамо» з виходом лідерів почало додавати і затискати суперника у штрафний. Хоча моментів насправді було не дуже багато, а Вербіч, здавалося, бився один, неначе лев. Фото в моменті з голом — просто символ цієї баталії. З динамівців лишень один словенець і п’ятеро суперників, які пожирають його поглядом, але не можуть відібрати здобич.

Коли на Кіровоградщині запахло Ро(Пе)налду — гра на три результати

Максим Третьяков забив уже 10-й гол у поточному сезоні УПЛ, з них 5 за останні п’ять турів. Технічний швидкий вінгер, який за останній місяць відзначався у воротах Шахтаря і Динамо, Зорі та Десни. Проблема в тому, що 9-й найкращий бомбардир українського сезону 7 своїх голів забив з пенальті. Ну, просто наш Роналду, не інакше! У суботу Кріштіану прибив Аталанту двома ударами з 11-метрової позначки, відібравши перемогу також на останніх хвилинах. У неділю настав час Третьякова.

Олександрія посідає 3-є місце за гостротою середнього удару після донецького і київського топів. Розгадка проста. На користь команди Шарана призначили вже 14 пенальті за нинішній розіграш Прем’єр-ліги (12 забитих)! Було б це «Динамо», вболівальники з легкістю завели би нові плачі про вселенську змову киян проти біних конкурентів. Найцікавіше, що обидва пенальті стали наслідком помилок суперника, а не рефері. І тут також запахло суботнім «Ювентусом» з його лідером, якого іронічно називають Пеналду.

В «Динамо» майже повторили сценарій для «Зорі», все вирішують деталі

Шаран награв на цю вистраждану нічию, хоча спокійно міг і втратити все. Надто енергозатратний стиль першого тайму обернувся напрочуд легкими голами для Вербіча по перерві. Не може «Олександрія» так вмирати за кожен клаптик поля всі 90 хвилин, відплата була неминуча. До перерви команда грала у футбол, після — мучилася. Всі так охоче накинулися на молодого Сироту чи Русина і компанію в атаці. Та чи могло б «Динамо» взяти гру під контроль, якби з перших хвилин вийшли Вербіч, Циганков, Бурда і Буяльський? Дуже сумнівно. І момент, який привів до другого пенальті, прекрасно це питання ілюструє. Не вся проблема тільки в молодих і перспективних, ой не вся.

Одна справа — бути героєм проти виснажених суперників, коли тобі треба відбігати 30 хвилин. Зовсім інша — битися з командою, в якої є купа сил і бажання вигризати м’ячі разом з ногами. Вербіч зіграв класно, фактично став героєм матчу (а як Беньямін у у ролі запасного на трибунах нервово гриз нігті, просто пісня — взірець ставлення і мотивації!), але насправді його долю вирішив калейдоскоп трагікомічних помилок. В «Олександрії» практично не було шансів, окрім як пенальті. Завдяки кращій різкості на спірних м’ячах двічі вдалося покарати захисників гостей.

Динамо ж, отримавши гольовий подарунок від Паньківа, знову зупинилося. За інерцією мало забивати третій і повторювати сценарій матчу проти «Зорі». Тоді теж зламали суперника замінами, хоча все і в Запоріжжі спокійно могло завершитися 2:2, забий Луньов. Натомість ось цього разу Буяльський не реалізував, а суперник свій міні-момент використав максимально. Водночас, незважаючи на повний контроль над результатом, в один момент команда психологічно дала задню.

Тренерський штаб кричав Вербічу вгамувати свою гольову активність, і це теж момент, який насторожує. Київ мав би добивати суперника, а не грати по рахунку, ставлячи на обережність. Цього літа з надійністю в «Динамо» найбільші проблеми. Той же «Шахтар» теж багато пропускає, але не переймається цим, бо завжди думає тільки вперед, підтверджуючи психологію домінатора, який не панікує на рівному місці. Усі ці проблеми менталітету дарують додатковий шанс «Зорі». Адже «Динамо» з одного боку влаштує тільки перемога, а з іншого тиск поразки, яка поставить остаточний хрест на ЛЧ, перетворює майбутній матч у битву сезону.

Тарас Котів