Джордж Бест справив двояке враження на Боба Бішопа, який на постійній основі стежив за молодим даруванням. З одного боку, 15-річний юнак мав дивовижну техніку. З іншого, його тіло було пласким, як дошка. Щоб остаточно запевнитися у доцільності таланту Беста, Боб Бішоп організував поєдинок між 15-річними футболістами, серед яких був Джордж Бест, і 18-річними. Юнак не знав, що цей поєдинок проводиться задля вирішення його майбутнього. У результаті команда молодого генія перемогла, а він був визнаний головним MVP матчу. Після цього Боб Бішоп відразу надіслав телеграму головному тренеру МЮ Метту Басбі: «Здається, я знайшов генія».

Через місяць Бест відправився на «Туманний Альбіон» до Манчестера. Перший його приїзд видався невдалим, адже йому було складно адаптуватися до нового середовища. Не довго думаючи, Джордж разом зі своїм другом повернулися до Белфаста. Черед декілька тижнів Метт Басбі зателефонував батькові Джорджа і назвав декілька аргументів, чому він має повернутися. Звичайно, що після цієї розмови юнак знову відправився до Англії.

Джордж тренувався разом із молодіжними командами МЮ, але на відміну від своїх однолітків, йому було недостатньо двох тренувань на тиждень. Він хотів більше практикуватися, особливо його турбував удар лівою ногою і гра у відборі. Джиммі Мерфі, тренер молодіжної команди МЮ, дивувався діями Беста на полі. На його фоні захисники команди виглядали справжніми дилетантами. У 1963 році МЮ запропонував Джорджу перший професійний контракт. Молодий футболіст настільки був захоплений своєю справою, що особливо не вчитувався в основні умови договору.

У наступному сезоні 1964/65 Джордж Бест заявив про себе на весь голос. У кожному поєдинку він давав вболівальникам видовище, йому аплодували навіть фанати інших команд. Особливим для футболіста став поєдинок проти лондонського «Челсі», в якому він весь матч тероризував правий фланг оборони «синіх» і відзначився одним голом. На думку Метта Басбі цей матч став одним із найкращих у його тренерській кар'єрі. Манкуніанці прекрасно провели першу половину сезону, однак взимку вони розгубли свою перевагу. Врешті-решт, «червоним дияволам» вдалося здобути перше місце. На фінішній прямій МЮ довгий час конкурував з «Лідсом», але в останніх турах «білі» самі створили собі проблеми і залишилися на другій позиції. Для Джорджа Беста зустрічі проти «Лідса» були особливими, адже це була єдина команда, в матчах з якою він одягав захисні щитки.

Феєричні виступи Джорджа Беста за МЮ були високо оцінені тренерським штабом Північної Ірландії. У квітні 1964 року Джордж вперше був викликаний до лав збірної і провів два поєдинки проти національних команд Уельсу і Уругвая.

Паралельно з успішними виступами за «Манчестер Юнайтед» у житті Джорджа Беста з'явилася неспортивна залежність — алкоголь. На молодіжному рівні він періодично разом зі своїми однолітками випивали шампанське та пиво. Спочатку Джордж забороняв собі вживати алкоголь перед матчами, однак згодом він з головою пристрастився до «цілющих» напоїв.

У 1965 році Джордж Бест знайшов собі друга у стані «Манчестер Сіті» — Майка Саммербі. Разом із ним він проводив навколофутбольне життя — нічні походеньки по клубам, алкоголь, дівчата, спільний модельний бізнес, подорожі по кращим курортам світу. Наречений «П'ятим бітлом», Джордж Бест став культовою фігурою шістдесятих в Англії: приваблива зовнішність, відмінний стиль, улюбленець жінок, на його адресу щотижня надходило до 10000 листів від шанувальників. Бест став жити як поп-зірка, але не як футболіст. Це неабияк відбилося на його ставленні до футболу. Джордж продовжував демонструвати яскраву гру, але його пріорітети різко змінилися.

Після феєрії на «Ештадіу да Луж» підопічні Басбі дещо несподівано поступилися у півфіналі югославському «Партизану», а сам Бест травмував коліно. Команда завершила чемпіонат на четвертому місці, що стало провалом.

Восени 1966 року Джордж Бест залікував коліно і продовжив підкорювати серця вболівальників. По ходу сезону Метт Басбі часто експериментував зі стартовим складом, проте Джордж Бест міг закрити будь-яку позицію у нападі. Саме цей універсалізм Беста допоміг команді знову здобути чемпіонський титул.

Перебуваючи у статусі головної футбольної зірки, кар'єра Джорджа Беста повністю перейшла на інші рельси. «П'ятий Бітл» став обличчям різних світових брендів. Через надмірну увагу і славу він не зумів продовжити свій чемпіонський шлях. Його заробітна плата у МЮ становила 2000 фунтів у неділю, в той час, як середня зарплата футболіста у чемпіонаті Англії дорівнювала 23 фунтам. Через надмірні спокуси Джордж витрачав у рази більше.

У чемпіонаті Англії справи МЮ розчаровували, команда ледве добувала перемоги, тому після чемпіонського сезону послідував провал. Хлопці Басбі фінішували на 11 сходинці. Джордж Бест згадував, що причиною тому був одноманітний вибір виконавців. До команди не приходили новачки, а досвідчені гравці вже не були таки потужними. У КЄЧ «червоні дияволи» не зуміли у півфіналі переграти знаменитий «Мілан» зі своїм «катеначо». Також манкуніанці провалилися на турнірі Міжконтинентального кубка, поступившись «Естудіантесу».

Якщо на футбольному полі Джордж Бест не давав результатів, то поза його межами життя футболіста кипіло емоціями. Алкоголь повністю оволодів талановитим спортсменом. Постійні вечірки у своєму улюбленому барі «Brown Bull» вбили його амбіції. Для північноірландця головним сенсом життя стала кількість випитого алкоголю та красиві жінки.

«Ніхто не розумів, наскільки мені було важко. Журналісти писали, що моє життя нагадує казку — постійні святкування та невеличкі паузи на гру в футбол. Але бути Джорджом Бестом виявилось напрочуд складно. Я б з задоволенням помінявся з цими писаками місцями. Хай би відчули все на своїй шкірі, я не міг спокійно вийти в кіоск за газетами, оскільки мене переслідував натовп роззяв».

Кар'єра Джорджа Беста рухалася по низхідній. Востаннє на північноамериканському континенті Бест зіграв 19 серпня 1981 за «Сан-Хосе», клуб зазнав поразки 1:3. Коли з США було покінчено, футболіста занесло в далекий Гонконг, але його виступи за місцеві команди були схожі на виставкові поєдинки. У віці 36 років він знову повернувся на «Туманний Альбіон», де його чекав третьоліговий «Борнмут». Гравця вистачило на п'ять поєдинків. У команді розуміли, що Джордж Бест — це не провідний футболіст, який буде вирішувати долю матчів, а комерція. Тому північноірландець грав виключно на домашній арені «вишень».

У «Борнмуті» Бест довго не затримався і відправився на заробітки до Австралії, де він грав за «Брісбен Лайонс» та «Осборн Парк Галеб». Сам футболіст розумів, що він потрібен лише заради свого імені. Його ігрові кондиції нікого не цікавили. Свій останній поєдинок Джордж провів у лютому 1984 року за північноірландську команду «Тобермор Юнайтед».

Бест стабільно опинявся у центрі скандалів, причиною тому було спиртне. Джордж три місяці був змушений провести у в'язниці через водіння у нетверезому стані та напади на поліцейського. Після завершення кар'єри Джордж часто з'являвся на різних телешоу, при чому він завжди був у нетверезому виді. У 53 роки у Беста діагностували серйозне захворювання печінки. Через два роки Бесту пересадили печінку, але після операції він продовжив вживати спиртне. Він знову нетверезим сідав за кермо і знову попадався поліцейським.

25 листопада 2005 року Джордж Бест помер. Довгий час вважалося, що саме алкоголь був основною причиною смерті Джорджа, проте з'ясувалося, що футболіст перебрав з дозою імунодепресантів. Вважається, що останніми словами Беста своїм прихильникам були: «Не вмирайте так, як я».

Під час траурної панахиди близько 100 тисяч людей зібралося, щоб попрощатися зі своїм кумиром.