Директор телеканалів «Футбол» Олександр Денисов звернувся до росіян, які розв’язали війну в Україні, і закликав не вірити пропаганді російського ТБ.
— Хочу звернутися до росіян. Я народився в Єнакієвому (місто в Донецькій області України). Батько — росіянин, мати — українка. Я жив у Донецьку, а у 2008 році переїхав до Києва. Я — російськомовний українець. Я можу підтвердити: ніколи в Україні мені ніхто не вказував, якою мовою говорити, в яку церкву ходити. Мене знають і у Донецьку, і скрізь на Донеччині. Тому всі ці казки, які вигадують росіяни, — це у прямому розумінні казки, — сказав Денисов.
Давайте не будемо зараз як раз розвішувати безпідставні ярлики. Я ніколи не думав, що умовний Воронін висловить нарешті свою громадянську позицію, що Алієв піде в ТрО, що Мораес буде жертвувати гроші ЗСУ, а Малиновський та Коваленко збирати кошти та благодійну допомогу для дітей Харкова. Так, був впевнений в наших, чи в Вернидубі, чи в умовному Маркевичі, але не в людях повязаних з Шахтарем.
Зараз, як на мене, час, коли людей оцінюють по вчинках, а не по словах... В мене є знайомий військовий (цілий полковник, до речі, в Альфі служив, гарячі точки пройшов), який рвав рубаху, кричав, як буде захищати Україну до останньої краплі крові. Купив білий квиток і виїхав в Румунію... Ось і всі слова, а є ще діло.
Давайте не будемо зараз як раз розвішувати безпідставні ярлики. Я ніколи не думав, що умовний Воронін висловить нарешті свою громадянську позицію, що Алієв піде в ТрО, що Мораес буде жертвувати гроші ЗСУ, а Малиновський та Коваленко збирати кошти та благодійну допомогу для дітей Харкова. Так, був впевнений в наших, чи в Вернидубі, чи в умовному Маркевичі, але не в людях повязаних з Шахтарем.
Зараз, як на мене, час, коли людей оцінюють по вчинках, а не по словах... В мене є знайомий військовий (цілий полковник, до речі, в Альфі служив, гарячі точки пройшов), який рвав рубаху, кричав, як буде захищати Україну до останньої краплі крові. Купив білий квиток і виїхав в Румунію... Ось і всі слова, а є ще діло.
Ты пробовал жить после перелома позвоночника и нескольких контузий, когда каждый день помнишь, что у тебя что-то болит? Далеко не все ветераны могут вернуться в строевые части по здоровью, многие даже одну ночь в окопе не смогут пережить :((
К тому же, если нет сил воевать, то отставному полковнику "А" нет смысла оставаться там, где его могут схватить москали; для них это идеальный вариант возможного пленного!
По-друге, конкретно цей полковник - живий-здоровий. В Чернівцях "непридатність" йому обійшлася в 3 тис.євро. Дуже надіюсь, що той, хто йому її зробив - сяде після війни.
По-третє, суть не в тому, що хтось не хоче/не може воювати - є люди, які можуть це робити, а є, які не можуть. По різним причинам - по здоровю, по релігійним переконанням, через невміння банально. Я, наприклад, 4 дні ходив на Братиславську з надією потрапити в ТрО. Відбудував там разом з іншими блок-пости. Потім зрозумів, що нас не викличуть, бо реально потрапити зараз туди можна тільки з певними знаннями чи певною військовою спеціальністю. Моя військова спеціальність, на жаль, просто неактуальна через будапештський меморандум. Пішов і підписав контракт з ЗСУ. На 5 років (менше не можна було, а мене цей строк чесно кажучи непокоїть - в мене свій бізнес був та й не військовий я, але обіцяли, що після війни буде можливість достроково розірвати, коли все закінчиться).
Так ось, суть в іншому, якщо ти не хочеш чи не можеш, то не патякаєш язиком, який ти герой, а просто сидиш мовчки. І мовчки робиш те, що тобі вказує совість. Он Вернидуб мовчки взяв пішов і підписав контракт з ЗСУ, а Тимощук мовчки продовжує сплачувати податки ворогу. А хтось поїхав в Ужгород "пересидіти". А мій знайомий, після визнання рашою Д/ЛНР, за тиждень до війни, бив себе в груди (будучи абсолютно тверезим), як він всіх порве, який він спеціалість і т.д., а потім взяв і звалив в Румунію. Пояснив, це до речі, тим, що тут і так захісників багато.
Так що ще раз - є слова, а є діло.