Півзахисник збірної України Сергій Сидорчук розповів про благодійне європейське турне «Динамо», чемпіонат України, а також поділився думкою щодо продовження своєї кар'єри у «Динамо».
Сергій Сидорчук. Фото: gettyimages.com— У тебе за рік закінчується контракт із Динамо. Чи хотів себе в Європі спробувати?
— Дуже складне питання. На сьогодні складати плани на строк понад 1 тижня — це неможливо. У мене є ще один рік контракту. Перше, що я хочу зробити у клубному футболі, це щоб моя команда вийшла у груповий етап Ліги чемпіонів, а далі подивимось. Поки що тренер Луческу, люфт для прогресу з ним, я готовий залишитися в «Динамо».
— Разван Рац говорив в одному інтерв’ю, що є інтерес до певної кількості гравців із України. Там було і твоє прізвище. Хтось звертався?
— Я вперше про це чую. До мене ніхто не звертався. Я спокійно готуюся до матчів збірної, а потім до кваліфікації Ліги чемпіонів.
— Як тобі позиція Володимира Зеленського, що чемпіонат України має відбуватися на території України?
— Думаю, що це хороша ідея, але як вона буде втілена у життя, я навіть не знаю. Зі свого досвіду зрозуміли, що за великим рахунком український футбол цікавить лише українських уболівальників. Навіть якщо їх невелика кількість, це краще, ніж коли ти гратимеш десь у Польщі за порожніх трибун.
Я за цю ідею. Найголовніше для мене — безпека моєї родини, а за себе я не хвилююся.
— Що його найбільше здивувало під час благодійного європейського турне «Динамо»?
— Здивувало дуже багато. Ми зараз сидимо із хлопцями та спілкуємося на ці теми. Я говорю, що тільки зараз починаємо жити й буде що розповісти своїм дітям. Раніше, коли сідав дідусь, розповідав про якісь історії, а ти жив і думав, що не буде, що розповісти. А зараз такий колорит історій зібрався за ці місяці, що це дуже важко, і ти думаєш, краще б їх не було.
Перше, що запам’яталося — це матч «Динамо» у Варшаві. Ми поїхали за день до матчу до табору біженців. Це у минулому завод із цехами. Три-чотири цехи та просто ліжка-розкладачки стоять поруч один з одним. Там десь чотири-п’ять тисяч людей живе. З них понад п’ятдесят відсотків — діти. Специфічний запах. І ми зайшли, купили для дітей іграшки, якісь цукерки. Коли приходиш, бачиш, що ти здорова людина, і на тебе дивляться діти. Нас було семеро футболістів, і наші зірки української естради. Діти підходять, обіймають тебе. Ти розумієш, що вони сумують за своїми батьками, за своїм татом, братом, чоловіками. Це було дуже тяжко.
— Ти казав, що читаєш Шерлока Холмса, щоб заспокоїтись. Новини, телеграм-канали читаєш, чи намагаєшся уникати?
— Я вже втомився. Звичайно, в телеграм-каналі повідомлення приходять на телефон, але я вимкнув повідомлення, щоб вони не з’являлися. Коли сам хочу, то заходжу і читаю.
— Арестовича дивишся?
— Так, звичайно, напевно, кожен українець дивиться Арестовича.
— Віриш, чи спокійно ставишся до того, що він каже?
— Із самого початку, я сліпо вірив, а зараз почав фільтрувати те, що він каже.
— Як ти бачиш свій перший день після війни?
— Хочу, щоби вся моя сім’я зібралася разом. Для мене це буде краще, щоб вони всі зібралися за столом і згадували добрі моменти, навіть у такий складний час.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
