Агент ФІФА Ігор Кривенко розповів про екс-футболіста Романа Максимюка, який пропав безвісти на війні під Покровськом.
— На цього футболіста я звернув увагу ще у середині 90-х, коли він був «Прикарпатті». Через різні обставини Роман тоді не грав в основному складі івано-франківської команди, переважно виходячи на заміну. Однак я в нього повірив. Повірив, адже бачив у ньому дуже високий футбольний потенціал. У мене свій погляд на футбол. Тож вийшло так, що вдалося розгледіти у Максимюка ті якості, які, на мій погляд, могли зробити з нього футболіста високого рівня. Яким він, власне, і став. У той час один із досвідчених представників легендарного тренерського штабу дніпропетровського «Дніпра» 80-х років Леонід Колтун працював селекціонером у санкт-петербурзькому «Зеніті» і навіть не знав, хто такий Роман Максимюк. Можливо, не знав би і досі, якби я на основі наших з ним хороших стосунків не порекомендував гравця йому.
Під час паузи у чемпіонаті, коли збірна України грала з Хорватією матчі плей-оф відбору до чемпіонату світу 1998 року, Максимюк приїхав на тиждень на оглядини у Петербург, де проявив свої найкращі якості — як у тренувальному процесі, так і у грі. У «міжсобойчику» він «повозив» на фланзі одного із своїх співвітчизників Сергія Попова. Це відразу впало в очі тренерському штабу на чолі з Анатолієм Бишовцем і «Зеніт» уклав з Романом контракт. Було це ще у листопаді 1997 року, коли із України у росію і з росії в Україну здійснювалось безліч переходів футболістів і про війну тоді ніхто навіть у найстрашнішому сні не міг подумати.
У «Зеніті» тоді українські гравці були в пошані: в ньому грали Олександр Бабій, Олександр Горшков, Геннадій Попович, а капітаном команди був Юрій Вернидуб. Максимюк гармонійно вписався у нову команду, відразу ж ставши її ключовим гравцем. В ній він блискуче відіграв два сезони, і навіть був запрошений до збірної України. А ще звернув на себе увагу провідних клубів. У Романа був вибір — відгукнутися на пропозицію Юрія Сьоміна з московського «Локомотива» чи перейти у київське «Динамо». Він навіть довго не роздумував: обрав «Динамо». І у подальшому ця людина залишалася вірною своїй Батьківщині. І не тільки на футбольному полі, а й на полях війни. Особисто я живу надією, що Роман Максимюк живий, а його зникнення пов’язане із потраплянням у російський полон, — сказав Кривенко.