война

Нападник Андрій Ярмоленко в інтерв’ю пресовій службі «Гамбурґа» розповів, зокрема, чим для нього особливе київське «Динамо».

— «Динамо» — найпопулярніший клуб в Україні. Сотні тисяч хлопчиків мріють грати тут, і я не став винятком. Але навіть у найсміливіших мріях я ніколи не міг уявити, що зможу так глибоко ввійти в історію цього клубу. Відчуття, коли вболівальники «Динамо» в ейфорії кричать твоє ім’я або коли ти піднімаєш кубок у формі цього великого клубу, не передати словами.

Зараз ми проводимо міжнародні ігри в Гамбурзі Але скажу чесно: іншого виходу в нас немає. Ми не можемо грати у своїй країні, у своєму місті, зі своїми вболівальниками. Ви всі добре знаєте причину цього: це варварська загарбницька війна, яку Росія веде проти України. Додатковим тягарем стали далекі поїздки на наші євроігри. Але порівняно з тим, що переживає наша країна, це дрібниці.

Ми дуже вдячні «Гамбурґу» за підтримку. Я також хотів би подякувати всьому німецькому народу за підтримку нашої країни. Ми цінуємо німецьку гостинність і дуже сподіваємося, що міжнародні ігри якомога швидше повернуться на українські стадіони. Дуже хочеться, щоб місцеві вболівальники приєдналися до українців у Німеччині та підтримали нас на наступних домашніх іграх, — сказав Андрій.

Повернувшись до Києва після матчу 1/8 Кубку України проти полтавської «Ворскли», у якому динамівці перемогли у додатковий час з рахунком 2:1, підопічні Олександра Шовковського отримали один вихідний, а вже у п’ятницю розпочали підготовку до наступного календарного матчу чемпіонату України проти «Інгульця» з Петрового.

Читать полностью →

Півзахисник ЛНЗ Ілля Путря розповів, як повномасштабна війна росії проти України вплинула на нього та його родину.

«У мене більше немає дому, нема можливості приїхати в Маріуполь чи Бердянськ і згадати теплі спогади з дитинства. На жаль, такі реалії. Сподіваюсь що війна скоро закінчиться, молюсь та допомогою нашим військовим як можу: фінансово, морально, аукціони з футболками. Тому що вони — справжні герої. За що їм вдячний.

Я про це розповідав на початку війни, що мого брата було поранено під Волновахою, він проходив реабілітацію. А в Маріуполі під час бойових дій за місто росіяни вбили татового кума — Віктора Григоровича Ткачука, який, як волонтер, дуже багато добрих справ зробив у той складний час. Я вважаю, це справжній Герой України!», — сказав Путря в інтерв’ю виданню «Український футбол».

Президент Національного олімпійського комітету України Вадим Гутцайт розповів про втрати українського спорту від агресії Росії.

— Підготовка олімпійських збірних відбуватиметься в повному обсязі, незважаючи на військовий стан в нашій країні. Якщо, дай Бог, війна незабаром закінчиться, то збори олімпійців будуть переважно проходити всередині країни. Якщо ж бойові дії триватимуть, то, дійсно, у представників багатьох олімпійських видів спорту в Україні не залишилося тренувальних баз відповідного рівня. А членам інших збірних неможливо спокійно готуватися під час повітряних тривог, коли бомблять наші міста. Тому доводиться й влаштовувати закордонні тренувальні збори.

Чимало наших олімпійських об’єктів нині знаходяться на окупованих територіях. Приміром, олімпійська база в окупованій Кремінній (Луганська область). В Маріуполі (Донецька область) планували відкрити реконструйований басейн, але через початок широкомасштабного вторгнення не встигли. Олімпійський, 50-метровий. Був побудований сучасний хокейний майданчик в Мелітополі (Запорізька область), наразі також окупованому. В Харкові через обстріли зруйновано басейн, де готувалися наші синхроністки. Нині його частково відновили. А взагалі спортивних об’єктів, які зруйновані або пошкоджені ще багато, понад 500.

Скільки загинуло на війні українських тренерів і спортсменів? Ці цифри кожного дня змінюються. Але наразі близько 500 наших спортсменів і тренерів загинули на російсько-українській війні. А понад 3000 представників спортивної галузі вже пішли захищати Україну. При цьому зазначу, що під час війни жоден спортсмен, який перебував у збірній України, не перейшов до команди іншої країни. Всі вони продовжують захищати спортивну честь своєї Батьківщини! — сказав Гутцайт.

Криворізький «Кривбас» оприлюднив дані пошуку свого колишнього співробітника, який зник без вісті, виконуючи військовий обов’язок у Курській області.

«Розшукуємо ексспівробітника «Кривбасу» Дмитра Стася (позивний: «Футболіст»), який зник безвісті 07.09.2024 в Курській області поблизу населеного пункту Борки. Разом з ним були двоє побратимів з позивними «Шатун» і «Корнет» (підрозділ: «АРЕЙ»).

Якщо у вас є будь-яка корисна інформація — напишіть нам», — говориться в повідомленні клубу.

Колишній російський футболіст Тимур Осмоловський був ліквідований на війні з Україною у результаті атаки дронів ЗСУ, повідомляє фермерське господарство Валаамського монастиря, де він був послушником-скотарем.

Осмоловський помер 25 вересня, але це стало відомо тільки зараз. Йому було 24 роки. Виступав за ЦСКА-2, «Спартак-2», «Ахмат-2», «Дружбу» (Майкоп) та «Строгіно». Також грав у окупованому Криму — провів 3 матчі за «Алустон-ЮБК» з Алушти. Виступав за збірні Росії U-18 та U-20.

З 2021 року після відходу зі «Спартака» не грав на професіональному рівні та завершив кар’єру. Після цього був послушником-скотарем у Валаамському монастирі. Пізніше приєднався до окупаційної армії, де й був ліквідований.

Колишня дружина Анатолія Тимощука Надія Навроцька прокоментувала останній зашквар екс-українця.

Читать полностью →

Зрадний України — Анатолій Тимощук, який продовжує проживати у рф, приєднався до російського воєнного аукціону.

45-річний тренер «Зеніта» передав свою футболку з автографом, яку було продано за 700 000 рублів (близько 312 000 гривень).

Зазначається, що виручені кошти будуть направлені до Курської області, де проходить операція ЗСУ.

Матч чемпіонату України проти «Ворскли» став особливим для нашого клубу. На гру були запрошені діти, якими опікується громадська організація «Мрія дітей України», що займається освітою та розвитком дітей полеглих, полонених і зниклих безвісти військових.

Для «Динамо» є великою честю допомагати українській армії та дарувати свято дітям, які переживають ці непрості часи нарівні з дорослими. На жаль, дуже багато українських дітей зазнали болючих втрат, які ми не в змозі компенсувати. Але подарувати їм позитивні емоції та хоч на якийсь час дати можливість відірватися від важкої ситуації — це наш обов’язок та одна з соціальних місій клубу.

Медіа департамент «Динамо» запросив на гру декілька десятків дітей різного віку. Спочатку для них провели екскурсію стадіоном імені Валерія Лобановського. Маленькі вболівальники «Динамо» дізналися багато чого цікавого з історії клубу та арени, побували у клубному музеї та відчули себе гравцями команди, які починають матч із лави запасних.

Під час матчу саме ці фанати були найбільш голосливими та активними. Їхня підтримка була чутна у будь-якому кутку стадіону та надихала команду на перемогу.

Після гри на наших чудових гостей чекав ще один сюрприз. Вони отримали змогу поспілкуватися та зробити фото з гравцями команди та головним тренером Олександром Шовковським.

Наші футболісти приділили дітям максимум уваги та не покидали стадіон до тих пір, поки кожен з маленьких гостей не отримав бажаний автограф чи фото.

Ми щиро дякуємо кожному українському військовому за героїзм та хоробрість. Наш клуб продовжить робити все можливе, щоб допомогти країні у цій війні на всіх можливих напрямках. У тому числі, реалізуючи різноманітні соціальні проєкти та підтримуючи дітей наших героїв.

Дякуємо громадській організації «Мрія дітей України» за їхню щоденну непросту роботу з підтримки дітей українських військових.

50-річний екс-півзахисник збірної України Роман Максимюк, який в 1999 році у складі російського «Зеніта» вигравав Кубок Росії, а також виступав за київське «Динамо», «Дніпро» та «Волинь», зараз воює на Харківщині у складі Збройних Сил України.

— З перших днів повномасштабного вторгнення ми почали збирати допомогу для ЗСУ. Я брав участь в благодійних ветеранських футбольних турнірах. Збирали гроші на авто для наших підрозділів.

А восени 2022 року добровільно пішов захищати Батьківщину. Потрапив в мобільну вогневу групу. Наше завдання — заступити на чергування, зайняти позиції та знищувати ворожі повітряні цілі. Спочатку був в Луцьку, зараз знаходимося на Харківському напрямку. Тут дуже важко. Але вірю в нашу перемогу. Тому, що в нас немає іншого вибору. Якщо ми програємо, Україна як держава перестане існувати. Нас знищать як націю.

Повномасштабне вторгнення кардинально змінило мою свідомість. Не хочу мати нічого спільного з росіянами. Не хочу, щоб мої діти та онуки мали з ними щось спільне. Меседж, що росіяни — загроза нашому існуванню, ми повинні передавати з покоління в покоління, — сказав Максимюк.