левицкий

Колишній воротар збірної України Максим Левицький поділився очікуваннями від сьогоднішнього матчу відбуркового етапу ЧС-2026 Франція — Україна.

Читать полностью →

Колишній воротар «Сент-Етьєна» і збірної України Максим Левицький поділився думками про стартовий матч команди Реброва у відборі на ЧС-2026 проти Франції, згадавши певні моменти зі своєї французької кар’єри.

Читать полностью →

Колишній воротар збірної України Максим Левицький, який має досвід виступів у чемпіонаті Франції в складі «Сент-Етьєн», розповів, що віну думає з приводу переходу Іллі Забарного до ПСЖ.

Читать полностью →

Екс-голкіпер збірної України, «Таврії» та «Сент-Етьєна» Максим Левицький в інтерв’ю «УФ», зокрема, пригадав, як грав у Симферополі.

— Розповім вам історію про Заяєва. Я думаю, Анатолій Миколайович мене вибачить, царство небесне. Рахунок 3:0. Не пам’ятаю, з ким ми грали. Залишається 5 хвилин до кінця. Вони б’ють м’яч у наш бік, прилітає до мене. Чекаю. Камера показує нашу половину поля. До мене біжить Саня Головко і каже: «Дай мені м’яч», ми його розіграли. Більше нема нікого. Останні хвилини матчу. Анатолій Миколайович зривається з лавки і починає волати: «Ще раз ти викинеш йому м’яч, я обох вижену з команди!» Розумієте? Я кричу: «Що мені робити?» «Бий вперед!»

От вам зараз смішно, а нам в той момент не дуже. Головко був єдиним гравцем, який знаходився на моїй половині поля. Ніхто з команди суперника не біжить. Жодного гравця біля Сані. Звісно, нам хотілося в дир-дир пограти, контроль м’яча. Ми ж всі бачили, як грають там. В 90-х показували англійський футбол. Вони грали так само, як і ми. А тепер подивіться, як там зараз, — сказав Максим.

Екс-голкіпер збірної України та сімферопольської «Таврії» Максим Левицький пригадав трагічний випадок, який стався у жовтні 1995 року на матчі «Шахтар» — «Таврія». На самому початку тієї зустрічі у VIP-ложі стадіону «Шахтар» пролунав потужний вибух. Серед загиблих виявився і перший президент, тодішній власник «Шахтаря» Ахать Брагін, який, за неофіційною версією, був головною метою цього теракту.

«Той матч можна було назвати битвою кланів. „Таврію“ фінансували „Башмаки“ і банда Грека (прізвисько Брагіна в кримінальних колах, — прим. ред.) утримувала „Шахтар“. Я не пам’ятаю, які були між ними відносини, але з нами на гру полетіли троє людей Грека.

Трибуни від поля були далеко. Пройшло кілька хвилин з початку гри, як пролунав вибух. Повалив дим, люди почали вибігати в бік поля. Було не так багато глядачів. Всі вони полізли через паркан, тому що почав обвалюватися бетон.

Я не пам’ятаю, хто був арбітром (Анатолій Жосан із Херсона, — прим. ред). Це був його перший матчі у вишці. Пролунав свисток. Саша Гайдаш вибиває м’яч. Гра зупинилася і, не змовляючись, всі пішли в підтрибунку. З нами на матчі був клубний оператор Володя, який зайшов осипаний побілкою та посіченими ногами рештками бетону. Ніхто не знає, що робити далі. Приводять до тями оператора.

Заходять в роздягальню міліцейські чини і кажуть нам: „Хлопці, нічого такого не трапилось. Вибух був за межами стадіону, ніхто не загинув. Йдіть далі грайте“. Володя підривається і каже: „Ви з глузду з’їхали? Як ніхто не загинув? Там кров на всіх стінах! Ноги вибухівкою ледь не зламало. Ми не будемо грати“.

Наприкінці жовтня ми дограли цей м’яч. Після цього вибуху всю банду Грека перестріляли у Сімферополі. У нас було перехрестя Козлова та Севастопольської, недалеко від центрального ринку. Греківська кавалькада повернула на центральний ринок на світлофорі. Підійшла людина та впритул їх розстріляла. Майже як у фільмі про Комісара Катані», — наводить слова Левицького «Український футбол».