Колишній воротар збірної України Максим Левицький, який має досвід виступів у чемпіонаті Франції в складі «Сент-Етьєн», розповів, що віну думає з приводу переходу Іллі Забарного до ПСЖ.
Максим Левицький— Максиме Анатолійовичу, вonjour, як вітаються у Франції. На вашу думку, наскільки швидко Ілля Забарний зможе адаптуватися у ПСЖ, стати своїм у команді Луїса Енріке?
— Питання, м’яко кажучи, не просте. Найперше, дуже важливо, як Іллю приймуть у команді з першого ж дня, з першого ж тренування. Важливо, що Забарний перейшов до ПСЖ не з українського, а з іншого європейського клубу, англійського клубу, це — важливий момент. Бо, граючи за «Борнмут», Ілля вивчив англійську, а саме ця мова, впевнений, є основою для спілкування у паризькій команді, де зібрані гравці зі всіх кінців світу. Тож, мовного бар’єра у Забарного не має бути, а отже й проблем із взаєморозумінням з Луїсом Енріке та своїми новими одноклубниками.
Непросто буде Забарному стати в ПСЖ лідером, але його придбали не просто так. Такі гроші, 63 мільйони євро, на вітер не викидають навіть мільярдери-власники паризького клубу.
Але, знову ж таки, дуже добре, що за плечима Забарного є довід гри в найкращій лізі світу — АПЛ. Я бачив матчі, де Ілля «вимикав» таких зірок, як Мохамед Салах («Ліверпуль») чи Ерлінг Холанд («Манчестер Сіті»). Тому Забарний не стушується й перебуваючи в середовищі зірок ПСЖ, тим більше, він же буде грати в одній команді з найбільшими зірками Ліги 1.
Адаптуватися в ПСЖ в психологічному стані, думаю, Забарному буде не складно. От, до речі, читав інформацію, що він вже підписався на всіх нових одноклубників у Instagram, а вони на нього. Процес пішов. (Посміхається).
А якщо у Забарного у перші місяці в ПСЖ щось складатиметься не надто добре на футбольному полі, то йому не потрібно сильно на цьому зациклюватись, а потрібно спокійно грати, працювати далі, слухати Луїса Енріке, виконувати його вимоги — й усе у нього вийде. Я у Забарного вірю. Тримаю за нього кулаки.
— Коли ви грали у Франції, то ПСЖ не був настільки потужним клубом, як нині, але й тоді у парижан були зірки. Хто вам найбільше запам’ятався чи попив крові?
— Ніколя Анелька. Ми програли у Парижі 1:5, він мені два голи забив. (Посміхається).
Ви праві, що й тоді у ПСЖ зірок вистачало, але коли ПСЖ «вибухнув»? Як тільки суперзірка пішла до «Реалу» [Кіліан Мбаппе].
Луїс Енріке зібрав колектив, як колись казав Валерій Лобановський — не команду зірок, а команду-зірку. І це теж на руку Забарному, що є у складі класні гравці, але не мегазірки типу Мбаппе. Іллі буде простіше у такому колективі.
— Також, як на мене, для Забарного добре, що у ПСЖ нині Хвіча Кварацхелія грає. Нехай не на рідній, але на зрозумілій для Іллі російський він зможе спокійно говорити. Знову ж таки, швидше увіллється в колектив.
— Кварацхелія не розмовлятиме російською, чомусь я так думаю. Пригадую, як тільки я прийшов у «Сент-Етьєн», ми грали проти амстердамського «Аяксу». І був один у них там грузин, не пам’ятаю хто....
— Шота Арвеладзе?
— Точно! Так от, після гри ми з ним російською не розмовляли, перекинулись кількома словами англійською.
— Не можу не спитати у вас наостанок про росіянина Матвія Сафонова. ПСЖ попрощається з ним чи це все був блеф, що заради Забарного росіянина вигнати готові й все таке?
— Я підписаний на чимало французьких спортивних ЗМІ у соціальних мережах. І днями у Le Parisien прочитав, що ПСЖ вже придбав воротаря «Лілля» Люку Шевальє (саме він грав за ПСЖ у вчорашньому матчі за Суперкубок УЄФА з «Тоттенгемом», — прим. ред.). Спершу подумав: а навіщо? Є ж Доннарумма і от цей росіянин. І за мить зрозумів — ПСЖ вижене Сафонова і все це не чутки, найпевніше.
— Життя у Парижі Забарному сподобається, як гадаєте? Висока кухня, хороше вино, менталітет — що з цього у Франції дійсно нашому брату українцеві може припасти до душі?
— Я мешкав на 500 кілометрів південніше від Парижу, а Франція — велика країна і порівняти Марсель і Тулузу чи Бордо і Страсбург неможливо.
— Важко не погодитися.
— Так от, я не жив саме у Парижі на постійній основі, але дуже часто там бував і що я можу сказати — місто дуже галасливе, футбольне. І, може, Забарному буде кайфово від того, що його впізнаватимуть всюди, а може й ні. Якщо Ілля стане у ПСЖ своїм, буде демонструвати хорошу гру, то його там на руках носитимуть.
Однак, коли й кроку не можна ступити не давши автограф, не зробивши селфі… Це може напружувати. Добре, що їжу з супермаркету можна замовити кур’єром.
Щодо менталітету, то саме французи дуже доброзичливі. Гуляв якось з родиною у лісі, не у місті навіть, зустрічають тебе люди й усі вітаються: вonjour-вonjour.
Віктор Глухенький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
