пригорницкий

Український журналіст і дитячий тренер Валерій Пригорницький — про Сергія Реброва, Андрія Шевченка і збірну України.

«Все закономірно і очікувано стосовно результату збірної. Це результат вибору керманича збірної. Скільки завгодно можна говорити про індивідуальні помилки і найгірший матч в кар’єрі Іллі Забарного, який високо злетів, але поки не може тримати найвищий рівень. Можна дорікати на травми ключових виконавців, але вони були і у шведів.

Фундаментальна проблема — саме у Реброві. І саме в ньому. Як гравець — він легенда. Як людина — депресивна. А коли біля штурвала депресивна особистість, людина яка відштовхує — дивно очікувати на результат. Кожен український журналіст, хто зіштовхувався з Ребровим, вам це підтвердить. Ребров — це той, хто відштовхує від себе у спілкуванні. Після спілкування з ним виникає бажання більше не спілкуватися з ним. А запорука успіху в спорті — атмосфера в колективі. Якщо її немає — немає результату. А це вже провина тільки тренера.

Андрій Шевченко — абсолютна протилежність Реброву. Людина відкрита, інтелігентна, з гумором. І в той же час авторитарна. «Сынок, завтра будет не до смеха», — Миколенку запам’яталися на все життя. І яка ж запальна була у нас збірна за Шевченка. Перемоги над чемпіонами Європи та світу (Іспанією та Португалією), виніс сербів 5:0, звитяги над турками, швейцарцями та ін. 2019-й рік — взагалі найкращий в історії збірної. Жодної поразки. Врешті, чвертьфінал Євро-2020.

Повертаючись до теми вибору тренера. Національну команду має очолювати авторитарний спеціаліст (Блохін, Шевченко, Маркевич, Лобановський). Або ж людина, яка своєю харизмою надихатиме. Можливо, навіть іноземець, якого в нас ще не було. Причому ми вже помилялися з тренером збірної. Згадайте Михайличенка і поразку в плей-офф від греків в 2009-му. Або ж команду Буряка у відборі до Євро-2004. А чому так ставалося? Якщо спрощувати все — від особистості спеціалістів, які були біля керма. Класний футболіст — це далеко не видатний тренер. Не може бути тренером флегматична, врівноважена, заспокійлива та стримана людина. Інакше і сам футбол стане аморфним та сонливим.

Хочеться вірити, що наступним тренером збірної стане справді особистість з проривним характером, який дасть заряд та імпульс нашій команді», — написав Пригорницький у Facebook.

Відомий український журналіст Валерій Пригорницький згадав у Facebook про перше інтерв’ю з Іллею Забарним.

«Розповім історію про Забарного.

То було рівно п’ять років тому, коли про Іллю ще майже ніхто не чув. Та й чесно кажучи, я й сам його не знав. Ще живий Артем Франков зателефонував і попросив взяти інтерв’ю у одного юного динамівця, типу треба дати хлопцеві поштовх у кар’єрі. То взагалі траплялося вкрай рідко, коли Франков щось просив і відверто я подумав, що то справа рук агентів. Однак агентів у Забарного не було.

Коли ти спілкуєшся зі Стоїчковим, Таффарелом чи Хенріком Ларссоном — це одне, але коли потім береш інтерв’ю у невідомого хлопця — ентузіазм ще той. Але розмову з Іллею я добре запам’ятав. 17-річний юнак здався не за роками розсудливим.

Ми ще й посміялися. Бо ви б знали, як він потрапив у «Динамо». Ілля починав грати у столичному клубі ФК «Троєщина» і в якомусь з матчів його команда програла 0:10. Там були динамівські скаути. І… запросили Іллю до «Динамо».

Виріс Ілля на Оболоні. Батьки за фахом — медики. Жодних спортивних генів. Футболом Ілля не горів, практично його не дивився. Кумирів та улюблених команд не мав. Серед центрбеків як найкращих тоді виокремив ван Дейка, Серхіо Рамоса та Варана. Але імена згадував довго.

Наостанок запитав, яким Ілля бачить своє життя через п’ять років. Треба ж було так влучно вгадати з питанням. Ні, про ПСЖ він тоді нічого не сказав. Забарний відповів простіше: «Не люблю фантазувати. Гадаю, у житті все зумовлено кимось згори», — написав Валерій.