Колишній нападник збірної України Іван Гецко розповів про причини, які, на його погляд, далися взнаки на результаті другого матчу української національної команди з Шотландією (0:0) у Лізі націй. Екс-форвард української збірної також поділився думками про перспективи її кермового Олександра Петракова.
Іван Гецько— Які думки відвідали вас після фінального свистка в матчі України — Шотландія?
— Багато в цій грі було нюансів, які я не зрозумів, — сказав Гецко. — Зазвичай у футболі існують певні правила і поняття — зокрема, що переможний склад не змінюють. В матчі з Вірменією, який передував вівторковій зустрічі з Шотландією, все було добре. Ті футболісти, які вийшли в стартовому складі в Єревані, показали, що вони нічим не гірші за тих, хто вважається нашими «зірками».
Що сталося в Кракові? А сталося те, що й на тиждень раніше в першій грі з шотландцями в Глазго, в якій наша збірна поступилася з рахунком 0:3. Ми побачили, що і в другому поєдинку з Шотландією на полі в складі синьо-жовтих вийшли ті ж люди, яким заради відновлення сил дали можливість відпочити.
Схоже, що керує командою не головний тренер, а Ярмоленко та еліта нашого футболу, яка вважає, що вона трохи вища за решту. Ось ми і отримали те, що отримали. Загалом, ми ні в чому не перевершували шотландців. Гольові моменти були як у нас, так і у суперника. Проте ми свої, на жаль, не реалізували. Власне, я ще до гри сказав, що Шотландію не обіграємо, а рахунок буде 0:0 чомусь був певен, що забити нашій команді не вдасться. Так воно в кінці кінців і сталося.
— Чим керувалися, даючи такий прогноз?
— розумів: якщо пішли кадрові зміни, то не варто чекати успішного повторення. Із вірменами в нашому складі вийшли одні люди, а з шотландцями інші. Тими ж замінами, які Олександр Петраков зробив у кінці другого тайму, змінити щось у грі було неможливо. Вдаватися до них за 5-6 хвилин до закінчення матчу було занадто пізно. Робити це слід після першого тайму, замінивши того Ярмоленко. Він «здувся», і поступитися місцем наполі іншому партнерові повинен був першим.
Не в кращих кондиціях знаходився і Малиновський це однозначно. Чому б не змінити гравців, які вже не знаходяться в потрібних кондиціях, скажімо, на 60-й хвилині? А ось міняти Мудрика в жодному разі не можна було, я був від цього в шоці. Адже саме він був тією світлою плямою, яка намагалася щось зробити. Що стосується «свіжих» гравців, то ні Яремчук, ні Циганків у гру взагалі не увійшли. Їм для цього просто не вистачило часу.
Але повторюся: виграшний склад не змінюють. Петракову треба було дати можливість вийти на поле в стартовому складі тим футболістам, які грали проти вірменів. У тій зустрічі вони зіграли на серйозному рівні з гарним рухом. Не варто було це «ламати», виставляючи інший склад. Моя тверда думка: у поєдинку з Шотландією в «старті» не мало бути двох гравців — Ярмоленка та Малиновського. Щоб обидва, сидячи на лавці запасних, усвідомлювали, що вийшовши на заміну в другому таймі, коли всі втомляться, вони на легкості та свіжості посилять гру і допоможуть вирішити долю матчу. Проте сталося по-іншому...
— Чи могла наша збірна розраховувати на сприятливий результат у грі проти «Тартанової армії»?
— Моменти для взяття воріт у неї були. Забий м’яч — і була зовсім інша гра. Це стосується Ярмоленка, Довбика, Степаненка... Якщо ти такий великий футболіст (мається на увазі Ярмоленко — прим. авт.), що маєш право навіть керувати командою, то забивай на перших хвилинах м’яч і знімай всі питання. Тоді би і гра мала зовсім інший характер. Жаль Довбика — хлопець намагається, проте разів двадцять потрапляв до офсайду.
Вважаю, що для нападаючого це дуже багато. Хоча слід зазначити, що він перебував на вістря атаки і гострота з його боку була. Але не більше того. Три реальні приводи для того, щоб відзначитися, мав Степаненко. Двічі він не потрапив у створ воріт після ударів головою, а один раз після вдалого відскоку м’яча пробив зі своєї робочої ноги, але не потрапив у «рамку». Вважаю, що з трьох моментів хоча б один Тарас мав реалізувати. Що стосується дій інших ланок збірної України, то ви бачили, що ззаду теж не все найкраще складалося.
Шотландці впевнено почувалися, тримали м’яч і контролювали хід гри. Був відрізок, коли вони мали перевагу. Так і моменти у них були. Ми нічого надприродного в Кракові не показали, граючи так само, як і в першому матчі. У Глазго суперник розумів, що має один шанс із тисячі для того, щоб вийти на перше місце і спробувати його утримати. Цим шансом він скористався: застосовуючи пресинг і вперто йдучи вперед, шотландці змушували нашу команду помилятися і забили три м’ячі. У другій зустрічі вони розуміли, що рвати і метати їм немає сенсу, тому зосередилися виключно на отриманні потрібного результату. І це їм вдалося. Враховуючи вищевикладене, можна констатувати: одне очко в поєдинку з нашою збірною було завойовано Шотландією по праву.
— Кого, на ваш погляд, явно не вистачало у грі з шотландцями?
— З цього приводу можна говорити все, що завгодно. Наприклад, що не вистачало Зінченка — ключового гравця високого рівня, який міг би посилити гру. Хоча всі ми бачили, як нас «підсилив» той Малиновський. Людина, яка провела на поле майже весь матч, не завдала жодного удару в створ воріт шотландців! І це про гравець атакуючого плану, який був «вільним художником» і не займався оборонними діями. Щоправда, Малиновський був творцем, зробивши кілька разів непогані передачі. Проте для футболіста такого рівня це замало.
Саме тому я не бачу нічого дивного в тому, що подібні гравці не потрапляють до складу своїх команд. Скажу більше: у першому матчі проти Шотландії протягом 15 хвилин я нарахував тринадцять (!) передач чужому гравцю. Майстер високого рівня не має права припускатися такої кількості помилок. Дії Малиновського в Глазго мене, чесно кажучи, шокували.
— Збірна України не змогла впоратися із завданням посісти перше місце в групі, що давало можливість отримати путівку в дивізіон А Ліги Європи. Як думаєте, разом із фіаско в плей-офф світової першості 2022 року ця невдача може позначитися на впевненості гравців?
—Футболісти добре розуміють значення всіх цих турнірів. Як і віддають собі звіт, що подібний шанс дається людині один раз у житті. Отже, більшість гравців виходили на поле і розуміли, що в цих трьох вересневих поєдинках може вирішитися їх подальша доля щодо виступів у зарубіжних топ-клубах.
Однак якщо вони не знайшли в собі мотивації і сил, то нічого не поробиш. Як кажуть у таких випадках, «Маємо те, що маємо». Вище голови не стрибнеш, як би цього не хотілося. Щодо Олександра Петракова можу сказати, що він хотів і намагався зробити все від нього залежне, щоб результат виступів збірної був кращим. Однак мені шкода, що він все ж таки пішов на приводу у наших лідерів, які мали взяти ініціативу в свої руки і «тягнути» команду. Вийшло все не так, як мало бути. Мені це незрозуміло.
— Наскільки великий може бути кредит довіри до Олександра Петракова у керівників українського футболу?
— А на нас немає кого більше поставити на цю посаду. З-за кордону ні один нормальний тренер не приїде, адже ситуація в Україні зараз настільки напружена, що ніхто не захоче працювати в нашій збірній. Навіть якщо припустити, що такий варіант можливий, то одна справа запросити авторитетного і харизматичного фахівця, а зовсім інше — просто іноземця. На такій високій посаді, як рульовий збірній України, має працювати такий закордонний тренер, який здатний розуміти менталітет нашого футболу. Такий, який міг би вплинути на таких гравців, як Зінченко і той самий Малиновський. На відміну від іноземців, нашим фахівцям тільки дай можливість очолити головну команду — і всі захочуть!
Кожен говоритиме: у збірній буде все добре, ми змінимо світогляд, працюватимемо з іншим, більш ефективним і якісним підходом. А насправді в українському футболі немає такого тренера, який міг би зробити зі збірною справжню топ-команду. Повернення Андрія Шевченка? Цей варіант на сьогоднішній день навіть не варто розглядати, адже у них з Андрієм Павелком зараз не ті взаємини. Якщо говорити про повернення в Україну Сергія Реброва, то я не думаю, що найближчим часом він піде з «Аль-Айну» і залишить благополучні Об’єднані Арабські Емірати при ситуації, що склалася в нашій країні. На мій погляд, це малоймовірно.
— Як думаєте, чи варто взагалі УАФ міняти Олександра Петракова на іншого кермового збірної?
— На мій погляд, все залишиться так, як і було. Кращої кандидатури, яка нині обіймає посаду головного тренера збірної України, зараз не знайти.
В’ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар