Український захисник Дмитро Литвин, який з 2021 року виступав за російський «СКА-Хабаровськ», розповів про свій відхід з цього клубу. З березня березня футболіст виступу за фарерський «Клаксвік», а потім перейшов у клуб третього португальського дивізіону «Лузітанія».
Дмитро Литвин — До Фарерських островів у вашій кар’єрі була росія. Як керівництво «СКА -Хабаровськ» відреагувало на ваше прохання розірвати контракт?
— Назустріч пішло. Я до керівництва не звертався, а подзвонив агенту і сказав, що тут не гратиму. Як? У мене там батьки сидять під бомбардуваннями і всі земляки, а я що, сидітиму тут гроші заробляти? Ні.
— Як одноклубники відреагували на вторгнення Росії в Україну?
— Ніяк. Я по суті намагався ні з ким там не спілкуватися. Засмутився дуже, тому що спочатку морально було дуже важко. Ну, пацани там заходили, підтримували. Щоб хтось зловтішався, то такого не було.
— Хтось із них відкрито заявив, що росія є агресором?
— Ні. Там без шансів. Команда державна та гроші платить держава. Виділяє на губернатора, а той — на команду.
— А особисто вам казали? Саме із російських футболістів.
— Я ні з ким не спілкуюся практично. Є декілька нормальних хлопців, які писали повідомлення з підтримкою. Це у перші дні, а зараз жодного спілкування немає ні з ким. Про що спілкуватись?
Раніше дзвонили пацани. Я ж ту Росіїу двох командах був. Один узагалі за два тижні до війни писав: «Вивозь сім’ю, намічається війна».
— Чи були такі, що відкритим текстом підтримували путіна та вірили кожному його слову?
— Думаю, це там такі, хто старший. Масажисти, мабуть, такого плану. Пацани... Ми політику не обговорювали з ними. Плюс у нас у команді були українці, тож нас було краще не чіпати. Ми разом були.
— З оточення в Росії, з яким ви спілкувалися, яка частина адекватних?
— Може, є кілька людей, але я перестав спілкуватися. І це таке спілкування — просто підписані один на одного в інстаграмі. Та й тільки тому, що вони сказали: «твориться жерсть» і т.д.
Інші бояться, перелякані. В принципі, як і вся їхня країна. Ну і людина, яка допомагала мені туди потрапити, теж нормальна і навіть вибачалася. Говорив, що йому соромно за свою країну.
— Чому Тимощук не покинув росію, як гадаєте?
— У Тимощука зіграла жадібність. Думаю, що він також вірив, що Україну захоплять за три дні.
— Ваші рідні в Україні чи виїхали?
— Виїхала мама — десь через три-чотири місяці, а батько в Києві. Сестра у Києві, мій дядько у ЗСУ служить на передовій зараз. Є хлопець, з яким ми грали разом у Португалії, то він теж у ЗСУ.
— Як його звати?
— Антон Долгий. Він грав у нас у Першій лізі за Геліос. Потім ми разом поїхали до Португалії, це було п’ять-шість років тому. І там разом грали.
— Ніхто не постраждав внаслідок бойових дій в ваших рідних місцях?
— Знайомі так, а рідні живі та цілі, слава Богу.
Євген Чепур
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
