Наприкінці минулого тижня українські футбольні сайти рясніли заголовками про щось на кшталт того, що 24 січня відбудеться велика прес-конференція президента УАФ, члена Виконкому УЄФА Андрія Павелка, або Павелко у вівторок оголосить ім’я головного тренера збірної і в такому дусі (спеціально не заковичую, тому що це як-ніяк не цитати, а якесь узагальнення).
Андрій ПавелкоЗізнатися, навіть пошкодував, що не подавав заявку на акредитацію на таку масштабну подію, але не бачив у цьому жодного сенсу після відмови в акредитації на кілька матчів національної збірної. На перевірку ж з’ясувалося, що шкодувати особливо було не про що. Навіть навпаки — заощадив дві з половиною, а з дорогою — всі чотири години дорогоцінного часу, адже, як зазвичай у нас, після гучних заголовків і оголошень на виході вийшов пшик.
Спілкування пройшло не в конференц-залі, а в кабінеті, в ньому брали участь, крім самої людини з реґаліями, аж 17 журналістів, причому троє з них були штатними співробітниками УАФ! Тобто зі сторони було лише 14 осіб. У цьому вся масштабність заходу. До коронавірусу і війни післяматчеві прес-конференції тренерів наших, прямо скажемо непопулярних команд, на кшталт «Олімпіка», збирали в конференц-залі «Олімпійського» більше журналістів.
Ну і сама прес-конференція виявилася такою інформативною, як свого часу були прес-конференції Дем’яненка чи Михайличенка, які відокремлювалися загальними фразами, боячись сказати щось зайве та інформативне. «Це футбол. У ньому все можливо», «Нам є над чим працювати», «Ми зіграли непогано, створювали моменти, але треба покращити реалізацію», «У світі не залишилося слабких команд» і в такому дусі. І, коли Павелко намагалися вивести на відверту розмову, ставили конкретні питання, він з технікою і спритністю риби, властивої практично всім політикам, уникав відповіді. Щоправда, додав щось своє.
— Чому в акредитації на дану зустріч було відмовлено одному з головних ваших критиків Костянтину Андріюку?
— Я це питання переносив би до пресслужби, бо я не приймав таких рішень.
— Чому завод із виготовлення штучної трави для футбольних полів переїхав до Краматорська?
— Ми всі памʼятаємо, що і саме створення заводу, і перенесення заводу до Краматорську було вирішене виконкомом УАФ і конгресом УАФ. Конгресом — створення і будівництво, виконкомом — перенесення. Це колегіальне рішення, яке було обумовлене саме такими економічними обставинами.
— 8 мільйонів доларів вклали в цей завод. Конкретне питання: скільки трави, скільки полів з 20-го року до 22-го виготовив даний завод?
— Ще раз. Ми кажемо, що ми перевезли завод до Краматорська. Далі представництво Краматорська повинно відзвітувати.
— Ви через Емірати заплатили гроші Колліні? Чому не напряму?
— Це була мирова угода, яка стосувалася не усієї зарплатні, а лише частини, яку ми в довгих суперечках...
— Він заробляв мільйон у рік?
— Я не буду коментувати.
— Чому в 2015 році продовжили контракт із Колліною?
— Підписував Генінсон. До того Колліна отримував не з УАФ.
— ФІФА повертає арбітра-росіянина Карасьова судити, а з вашого боку немає абсолютно жодної реакції
— Не можу відповісти, не в курсі.
— Ви підтверджуєте, що тренерському складу молодіжної збірної урізали зарплату в розмірі 70% щомісяця, коли команда не на зборах?
— Вперше про це чую. Я не чув такого. Вперше чую.
Тобто, про що слизьке не спитай, Павелко всюди ні при справах. Генінсон, виконком, конгрес, прес-служба... Тільки не сам Павелко...
Плюс ще два пасажі мені дуже сподобалися.
1. Цитую Павелко: «Всі, хто мене знають, а мене знає дуже багато людей дуже довгий час, знають, що я дуже не бідна людина з 1993-1994 року. В мене дуже великі статки... Вам було три роки, а в мене вже був і автомобіль, і будинок. Так що — я дуже багата людина».
Цитую вікіпедію: «У 1993-1994 роках працював техніком Дніпропетровського ІВЦ».
Як кажуть, «no comments».
2. — «Шахтар» судився з ФІФА. Вони втратили дуже багато гравців, які за правилом ФІФА залишили клуб. Ви ніяк не відреагували — ні в фейсбуці, ні заяви.
— Були стислі терміни, у нас була комунікація з усіма. Подали тільки «Шахтар» і 7 російських клубів скаргу на ФІФА. Весь цей час я був на контакті з «Шахтарем» і представниками ФІФА. Вони намагалися прийняти якесь нейтральне рішення, яке було би для всіх приємним.
На жаль, за правилами ФІФА, є певні обмеження по строках. Наш клуб пропонував продовжити на місяць строки переговорів, вони дали два тижні. В цій дистанції була розбіжність. За ці два тижні треба було врахувати все це і відпрацювати всі питання. Не змогли, було дуже багато легіонерів. Інші клуби змогли і в них не було оскаржень рішень ФІФА.
Це робочий момент, і я допомагав «Шахтарю» знайти компроміс з представниками ФІФА. На жаль, компроміс не стався, і рішенням CAS 7 російським клубам і «Шахтарю» відмовили. Це питання мало на увазі більш рішучу співпрацю клубу з агентами, футболістами, щоб за 2 тижні вирішити це питання. Вони не змогли.
Ага, так допомагав, що наступного дня після цієї зустрічі директор зі стратегічного розвитку «Шахтаря» Юрій Свиридов написав наступне: «Я вважаю, що протягом всіх 8 років його керівництва футбол у країні не розвивається, а деградує. немає стратегічного бачення, немає проектів, немає лідерства... Футбол використовується як інструмент підкреслення статусу, власного піару та вирішення політичних справ.
Ми не бачимо динаміки розвитку: скільки побудовано майданчиків на рік, скільки у нас людей грає у футбол і як показники змінилися в останні роки, скільки в країні тренерів, скільки побудовано стадіонів, скільки аматорських клубів, які телевізійні рейтинги?
Ми не знаємо, скільки УАФ отримало коштів від УЄФА і ФІФА і куди їх витратило. На сайті УАФ немає жодного річного звіту про розвиток у відкритому доступі. Також немає стратегії розвитку. Загалом, жодних цифр і статистики, які б показували, звідки і куди ми йдемо. До речі, наразі немає тренера чоловічої збірної.
Але ми знаємо насправді, що востаннє національна чоловіча збірна грала на чемпіонаті світу 16 років тому - 2006-го, ми знаємо, що Україна останніми роками значно погіршила своє становище у клубному рейтингу УЄФА, ми знаємо, що немає централізованого маркетингу у клубному футболі та якісних полів для гри взимку.
Ми знаємо, що жіноча збірна жодного разу не брала участі у фінальній стадії світової першості. Що наші арбітри не судять важливі матчі в Європі. Ми також знаємо, що нас не поважає ФІФА і у нас немає жодних важелів, щоб якось змінити цей стан речей. Представники України за весь час незалежності ніколи не були в Executive Committee ФІФА або в посади віце-президента. Ми нічого не даємо світовому футболу з точки зору адміністрування, і відверто кажучи, від нас ніхто нічого не чекає.
Безумовно, були успіхи та зміни в останні 8 років. Успіхи — це перемога молодіжної збірної на чемпіонаті світу і вихід збірної в 1/4 фіналу чемпіонату Європи. А зміни — це зміна назви з федерації на асоціацію та зміна офіційного логотипу. Але. Немає стратегії, немає динаміки та прозорості. Є падіння рейтингу поряд із купою різноманітних скандалів. Це констатація фактів без зайвих емоцій, звинувачень та образливих епітетів в адресу Павелка.
Якщо хтось вважає, що володіє у країні футболом, той дуже помиляється. Ми повинні дбати про розвиток гри для наступних поколінь, передавати любов до футболу нашим дітям. І я щиро вважаю, що пан Павелко і його команда — це люди, які не дбають про футбол і нічого корисного не можуть передати.
Вісім років правління показали можливості чинного керівника УАФ. Ці можливості дуже обмежені, тому я вважаю, що продовжувати немає сенсу. Найкраще, що може зробити Павелко для українського футболу — це піти з нього, забравши всю команду та оточення. Заради кращого майбутнього».
Я зі свого боку додав ще два питання:
1. Ковідний фонд... Я щось не пригадаю інформацію і звіту про те, що клубам роздали ковидні гроші?
2. Аналогічно: де гроші, які дали УАФ у зв’язку з війною?
І, до речі, про тренера збірної. Помилялися всі, хто вважав, що Павелко на зустрічі оголосить його ім’я.
— Я впевнений, що це крок дуже стратегічний, дуже далекоглядний, але зараз у Реброва є діючий контракт. Тому прошу всіх почекати. Ми дуже хотіли б уже оголосити якесь рішення, але є правила, їх треба виконувати. Впевнений, що він зосереджений на роботі у своєму клубі. Тому через деякий час я впевнений, що ми все це оголосимо.
Тобто до матчу на «Уемблі» вже менше двох місяців, а тренера все немає. Ну а раз немає тренера, то, як я розумію, ніхто не займається переглядом кандидатів із Шахтаря, Динамо,Дніпра-1 таінших команд, ніхто не стежить заспарингами цих клубів уТуреччині, ніхто не спілкується зкандидатами у збірну та їх клубними тренерами.
До відбірного матчу менше двох місяців...
І останнє і для мене особисто шокуюче. Коли доросла людина свідомо перекручує ім’я іншої людини, особливо якщо той їй в батьки годиться, роблячи це виключно з метою образи — це говорить про його високу культуру і ейнштейнівський інтелект. Мені шкода нашу країну і наш футбол, що бюджетним комітетом першою керував, а футболом досі керує таке непорозуміння.
Для мене Павелко залишається коронавірусом нашого футболу — тому як корона на його голові не за розміром велика, а вже скільки шкоди він зробив — ні одному вірусу не під силу!
Андрій Шахов
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
