Тепер уже колишній захисник київського «Динамо» Ілля Забарний дав своє перше інтерв’ю в якості гравця англійського «Борнмута».
Ілля Забарний— Я дуже радий бути тут. В останні пару днів було непросто усвідомити, що ще вчора я грав за «Динамо», а тепер я в «Борнмуті». В цій ситуації дуже радий, що вже познайомився з командою та одноклубниками. Для мене це дуже важливо.
— В Україні зараз не грають у футбол, так?
— Так, ми тренувалися на зборі в Туреччині, проводили контрольні матчі перед поновленням чемпіонату України.
— Чому ти вибрав «Борнмут»?
— Перехід до такого клубу — це важко для мене, бо я грав лише в Україні. Це моя перша закордонна команда. Але я хотів грати в англійській прем’єр-ліги. Так, грати тут — це важка праця і щільна гра. Але для мене цей чемпіонат — найкращий з кращих.
— Чи спілкувався ти з кимось із українських футболістів, які виступають в АПЛ до переходу в «Борнмут»?
— Так. Насамперед, з моїм другом, Віталієм Миколенком, з яким ми грали в «Динамо». У нас прекрасні стосунки, він радий бачити мене тут.
— Як би ти охарактеризував себе як гравця?
— Ну не знаю... Можливо, як розумного гравця. У всякому разі, я прагну ним бути. Мені всього 20 років, я повинен стримувати свої емоції. Я хочу допомогти команді.
— Минулого року ти у складі збірної України грав проти збірної Уельсу, де тобі, серед інших, протистояв Кіффер Мур. А тепер він твій одноклубник.
— Це був гарний день і матч. Я знаю, що в «Борнмуті» є гравці збірної Уельсу. Будь-кому потрібно важко працювати, щоб стримувати їх.
— Розкажи про війну в Україні.
— В Україні зараз справжня війна. Це дуже важко для всіх українців і, зокрема, футболістів. Так, я, українець, тепер в Англії. Але для мене мене важливо, щоб дивлячись на мене тут, люди пам’ятали про українців і війну в Україні.
Це дуже важко. Я весь цей час жив у Києві. Можливо, в цьому місті безпечніше, ніж в інших місцях в Україні, але Харків, Херсон та інші українські міста росіяни атакують щодня. Вони вбивають наших людей, дітей та жінок. Це погано. Необхідно, щоб увесь світ знав про це
— Тобі було важко залишити в Україні сім’ю, близьких, друзів і переїхати в Англію?
— Так, це було важке рішення, але необхідне для мене. У числі іншого я прагну до того, щоб більше людей у світі почули про українців.
— Чим ти любиш займатися, окрім футболу?
— Я люблю грати в комп’ютерні ігри з моїми друзями. Але трохи, трохи. Також я люблю гуляти зі своєю майбутньою дружиною. Це найкращий відпочинок для мене.
— Що ти зараз хотів би сказати вболівальникам «Динамо»?
— Хочу сказати їм, що хоч я і щасливий перебувати тут, але мені було дуже важко піти з «Динамо», бо це команда, в якій я перебував з дитячих років. Ми разом йшли вперед крок за кроком. «Динамо» — це моя сім’я. Дякую за те, що цей клуб зробив для мене. Я дуже радий бути частиною цієї сім’ї.
— А що ти сказав би вболівальникам «Борнмута»?
— Я тут. Я готовий. Готовий грати, і хочу грати. Це дуже хороший клуб і команда. Для мене це добрий крок у кар’єрі. Побачимося, хлопці!
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар