Президент «Наполі» Ауреліо Де Лаурентіс прокоментував успішні виступи своєї команди у нинішньому сезоні.
— Дивовижно, як багато людей захоплюються грою «Наполі». Я не хочу казати, що наш клуб кращий на планеті, але надзвичайно конкурентоспроможний і найчесніший, — сказав Ауреліо Де Лаурентіс.
Додамо, що після 23 турів «Наполі» має у своєму активі 62 очки і одноосібно очолює Серію А. «Інтер», найближчий конкурент «партенопейців», відстає на 15 очок.
Де Лаурентис: «Наполи» — самый честный клуб на планете»
=================================================
А Де Лаурентис найчесніший президент клубу (La pizza perfetta)... :-)
Ауреліо де Лаурентіс (італ. Aurelio De Laurentiis; 24 травня 1949, Рим) — італійський кінопродюсер, власник кінокомпанії «Filmauro» (товариство з обмеженою відповідальністю, яке займається виробництвом та розповсюдженням фільмів), засновану спільно з його батьком у 1975 році в Італії. Президент футбольного клубу «Наполі».
За свою кар'єру зняв понад 70 фільмів. Його перший фільм був знятий в 1977 році (трагікомедія «Дуже дрібний буржуа»).
Племінник Діно Де Лаурентіса.
Родился 24 мая 1949 года в Риме в семье кинопродюсера Луиджи Де Лаурентиса.
В сентябре 2004 года стал президентом итальянского футбольного клуба «Наполи». Команда носила название «Napoli Soccer». Клуб был банкротом и выступал в Серии C1 (3-й уровень в системе футбольных лиг Италии).
В сезоне 2005/2006 неаполитанцы заняли 1-е место в чемпионате и завоевали путёвку в Серию B (2-й уровень в системе лиг Италии). После этого клуб выкупил своё историческое название — «Società Sportiva Calcio Napoli».
В сезоне 2006/2007 клуб занял 2-е место в чемпионате и напрямую вышел в Серию A (высший дивизион итальянского футбола).
В сезоне 2011/2012 «Наполи» выиграл первый большой трофей при Де Лаурентисе — Кубок Италии.
В сезоне 2013/2014 команда снова выиграла Кубок Италии.
В декабре 2014 года клуб выиграл Суперкубок Италии.
Отец — Луиджи Де Лаурентис (1917—1992), кинопродюсер
Дядя — Дино Де Лаурентис (1919—2010), кинопродюсер.
Сын — Луиджи Де Лаурентис — младший (род. 1979), кинопродюсер.
https://en.wikipedia.org/wiki/Aurelio_De_Laurentiis
Ді́но де Лауре́нтіс (англ. Dino De Laurentiis; 8 серпня 1919, Торре-Аннунціата — 10 листопада 2010, Лос-Анджелес) — американський продюсер італійського походження, один з найавторитетніших діячів італійського та світового кінематографу, видатний представник італійського неореалізму — напряму в кіномистецтві, основними принципами якого були натурні зйомки і звернення до життя низів.
Почавши свою кінокар'єру актором, він уже в 1940 році знайшов себе у продюсерстві й випустив перший фільм «Останній бій» режисера П'єро Баллеріні. За довгі роки роботи в кіно він став продюсером близько 150 картин.
Лаурентіс продюсував всесвітньо відомі неореалістичні стрічки, в тому числі за участю своєї дружини, зірки італійського кіно Сільвани Мангано — зокрема, «Гіркий рис». Він брав участь у створенні фільмів «Гіркий сміх» (1948) режисера Джузеппе де Сантіса, «Де свобода?» (1954) Роберто Росселліні, «Велика війна» (1959), де зіграли легендарні актори Альберто Сорді та Вітторіо Гассман. Картина «Велика війна» виграла «Золотого лева» на кінофестивалі у Венеції. Крім того, великий успіх принесла Діно де Лаурентісу його спільна з Федеріко Фелліні робота над фільмами «Дорога» та «Ночі Кабірії». Обидві стрічки отримали «Оскара» у номінації «найкращий іноземний фільм».
Починаючи з 1960-х років діяльність Лаурентіса виходить за межі Італії. Він працює з такими провідними європейськими режисерами як Лукіно Вісконті («Сторонній»), П'єр Паоло Пазоліні («Чаклунки»), Інгмар Бергман («Зміїне яйце»), Жан-Люк Годар («Божевільний П'єро»), Роже Вадим («Барбарелла»), Сергій Бондарчук («Ватерлоо»), Ельдар Рязанов («Неймовірні пригоди італійців у Росії») і Мілош Форман («Регтайм»).
Переїхавши до США, Лаурентіс спродюсував такі знамениті фільми, як «Три дні Кондора», «Кінг-Конг», «Конан-варвар» і «Армія темряви». Він займався екранізацією багатьох романів Стівена Кінга і всіх фільмів про Ганнібала Лектера за винятком «Мовчання ягнят».
Останньою картиною Лаурентіса стала «Територія незайманості», що вийшла 2007-го.
У 1996 році Діно став кавалером Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».
У 2001-му він удостоївся почесного «Оскара».
10 ноября 2010 года скончался в Лос-Анджелесе на 92-м году жизни.
https://en.wikipedia.org/wiki/Dino_De_Laurentiis
Луи́джи Де Лауре́нтис (итал. Luigi De Laurentiis; 16 февраля 1917 — 30 марта 1992) — итальянский кинопродюсер, старший брат режиссёра и продюсера Дино Де Лаурентиса.
Луиджи Де Лаурентис родился 16 февраля 1917 года в Торре-Аннунциате.
Старший брат знаменитого кинорежиссёра и продюсера Дино Де Лаурентиса.
Отец продюсера Аурелио Де Лаурентиса.
Умер 30 марта 1992 года в Риме.
Фильмография:
1954 — Деревенские колокола
1973 — Невероятные приключения итальянцев в России (совместное производство — «Мосфильм» и «Продукционе Де Лаурентис»)
1977 — Я боюсь
https://en.wikipedia.org/wiki/Luigi_De_Laurentiis