10 причин розпочинати футбольний сезон у квітні

Помилки варто визнавати і виправляти. Коли цього не робити, невизнані помилки призведуть з часом до не дуже добрих, а часом і катастрофічних наслідків. Саме такою помилкою, на моє глибоке переконання, було запровадження в Україні футбольного сезону «осінь-весна».

Нагадаю, що до цього все було природньо — наставала весна, сходив сніг, підсихала земля. На свіжу траву виходили грати у футбол і грали аж до пізньої осені поки знову не випаде сніг. Грали всі — від малих дітей до футболістів найвищого рівня. Так було від початку минулого століття, коли у нас з’явилися першу футбольні команди, аж до 1992 року, коли українські футбольні керівники вирішили запровадити «європейський календар» розпочинаючи чемпіонат у липні і завершуючи на початку червня із зимовою перервою від трьох до п’яти місяців. Гадаю, настав час проаналізувати що це нам дало.

Перше — ініціатори переведення нашого чемпіонату обіцяли перевести наш футбол на «європейський календар». І збрехали! На практиці друге коло чемпіонату назвали першим, а перше другим, запровадивши окрім зимової, ще й літню паузу в змаганнях, яка щороку збільшувалась. Що це дало? Футболістам і тренерам — додаткову літню відпустку на додаток до звичної зимової. І це практично все. Про глядачів ніхто не думав — а хто і коли у нас про них думав?

Переходимо до другого — розірваний навпіл футбольний чемпіонат автоматично зменшив число тих, хто ним цікавиться. Уявіть собі автоперегони на двісті кілометрів, які припиняють на середині дистанції і пропонують учасникам зібратися за місяць на тих місцях там, де їх зупинили, і продовжити змагання.

Приблизно так виглядає наш футбольний чемпіонат — після кількамісячної зимової перерви більшість команд щонайменше наполовину оновлює свій склад, запрошує новачків, часом змінює тренерів...

Навесні догравати чемпіонат виходять практично вже інші команди, які терплячі уболівальники, яких у нас нині чи не менше ніж футболістів і тренерів, попервах не можуть впізнати — вчорашні кумири вже грають не за, а проти твоєї команди чи навпаки.

Саме тому в усіх чемпіонатах, що проходять з осені до весни, перерви або немає зовсім, або вона триває не більше кількох тижнів поки уболівальники відсвяткують Різдво на інші зимові свята. Окрім традиції тут є і здоровий глузд — футбольний чемпіонат із безглуздою перервою у три місяці набагато складніше продати спонсорам та рекламодавцям. У нас це теж нікому не цікаво — наші футбольні очільники «продають» чемпіонат один одному, перекладаючи гроші з одної кишені до іншої.

(далі буде)

Микола НЕСЕНЮК