Відомий журналіст Микола Несенюк висловився з приводу центрального матчу 22-го туру чемпіонату України, в якому минулої суботи зустрічались київське «Динамо» та донецький «Шахтар» (1:1).
«Нічия з «Шахтарем» відповіла одразу на два запитання. Перше — шанси «Динамо» на перше місце у чемпіонаті остаточно стали теоретичними, а коли реально, то цих шансів не залишилось зовсім. Друге — цілком можливим стало повторення «історичного» досягнення тренера Блохіна, який вперше в історії футболу незалежної України привів «Динамо 2014 року до четвертого місця у чемпіонаті.
Тоді, як відомо, Олега Блохіна наприкінці чемпіонату замінив Сергій Ребров, який вже наступного року повернув команду на перше місце в Україні. Тепер Мірчу Луческу замінив Олександр Шовковський.
Чи вдасться йому повторити успіх свого колишнього партнера по команді? На перший погляд тренер Шовковський виглядає не так переконливо як тренер Ребров, з якого у нас невідомо чому зробили ледь не ікону, забувши при цьому що Ребров зразка 2014-го був фактично ніким, не маючи досвіду роботи на чолі хоча би якоїсь команди. Тоді він сам зробив собі ім’я, яке вже який рік годує його шаленими грошима на Близькому Сході. То чому би Шовковському не повторити цей шлях?
Навряд чи варто нині заглиблюватись в аналітику оцінюючи потенційний рівень нового очільника „Динамо“. Шансів на те, що йому вдасться реанімувати команду маємо п’ятдесят на п’ятдесят — або вдасться, або ні. Гадаю, що і сам Олександр це добре усвідомлює.
Його перевагою є на сьогодні безсумнівний авторитет у нашому футболі який нічим поки що не зіпсований. Шовковський був і залишається кумиром уболівальників та взірцем для молодих футболістів. Якщо його підтримають колишні партнери, які встигли з ним разом пограти (а чому би і ні?), це дасть можливість відродити у „Динамо“ психологію переможців, яка почала останнім часом помітно втрачатися. Все інше — справа техніки. Бо ж ніхто не має сумнівів у потенціалі гравців команди, якого, як на мене, має цілком вистачити для лідерства в чемпіонаті України. Щодо єврокубків, то про це говорити ще зарано — принаймні цього літа Ліга чемпіонів динамівцям не загрожує.
Тож побажаємо Олександру Шовковському для початку повторити в якості тренера „Динамо“ свої досягнення як гравця. А там буде видно...», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Вряд ли кто-то зимой всерьёз думал о чемпонстве "Динамо", третье или четвёртое место разницы никакой... так что, Блохина можно было не вспоминать.
Наконец, здовья Луческу и скорейшего выздоровления! А тренерский "дебют" Шовковского - лишь вынужденная и преждевременная мера.
то всё у него получится!
он не даст шланговать никому в Динамо К!
я за него..успеха ему в тренерской не простой работе!
1. У Суркиса нет денег на известного тренера.
2. После того как Луческу вследствии возраста ( где тренер в 77 или 78 лет даёт результат?) полностью опустил Динамо в список середняков ЧУ, команде нужен новый тренер, хотя бы чтоб избавиться от Луческу.
3. Все ведущие тренера когда то начинали с нуля. Лобановский тоже начинал с нуля . Последний пример Флик в Баварии. Тренировал молодёжку, а потом привел основной состав Баварии в победе в ЛЧ .
Нужна личность, в первую очередь, что его уважали мажоры. И современное видение игры, а не дыр-дыр из 20-го века без каких-либо наигранных комбинаций!
Надеюсь эпоха застоя от луческу закончилась навсегда! Суркисы и так у нас украли 20 лет настоящего футбола, так они еще и старого полудохлого крота притащили, с его тыр-пыр-нашатыр, пас впред - четыре назад...
Ну посмотрим, будет ли СаШо своей головой думать или ретранслировать лучезарного из больнички...
Потім почався старечий маразм від луча... Результат - подивіться що він награв у ЛЧ.
Інша справа, що воротарі дуууууже рідко стають гарними тренерами...
Діно Дзофф, Хулен Лопетегі, Нуну Eшпіріту Санту, Брюс Арена, Раймон Гуталс, ...
Раймон Гуталс (фр. Raymond Goethals, 7 жовтня 1921, Форе — 6 грудня 2004, Брюссель) — бельгійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Привів «Марсель» до перемоги у фіналі Ліги чемпіонів 1993 року, ставши першим тренером, який виграв цей трофей з французьким клубом. Також вигравав низку трофеїв з бельгійськими грандами «Стандардом» (Льєж) та «Андерлехтом».
Чемпіон Бельгії (3): «Стандард» (Льєж): 1981–82, 1982–83, «Андерлехт»: 1993–94;
Володар Кубка Бельгії (1): «Стандард» (Льєж): 1980–81;
Володар Суперкубка Бельгії (2): «Стандард» (Льєж): 1981, 1983;
Чемпіон Франції (2): «Марсель»: 1990–1991, 1991–92 (+ 1992–93 відібрано);
Володар Суперкубка Європи (2): «Андерлехт»: 1976, 1978;
Володар Кубка Кубків УЄФА (1): «Андерлехт»: 1977–78;
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1): «Марсель»: 1992–93;
Золота лава: 1990—1991;
Найкращий тренер в історії футболу — 47 місце (France Football).
1966 року Гуталс став асистентом головного тренера збірної Бельгії Константа Ванден Стока, а у 1968 році, після його звільнення, став головним тренером. Зі збірною він домігся успіху у кваліфікації на Чемпіонат світу з футболу 1970 у Мексиці, проте на турнірі збірна не вийшла з групи. Через два роки Бельгія вийшла на чемпіонат Європи 1972 року, вибивши у кваліфікації чинних чемпіонів, збірну Італії, але програвши у півфіналі майбутнім чемпіонам турніру, Німеччині, вони перемогли Угорщину у матчі за третє місце. Тоді Гуталс домігся найбільшого успіху як тренер національної збірної.
Крім того, він дуже пишався тим, що провів зі збірною Нідерландів сухі нічиї в обох зустрічах в 1974 році у кваліфікації на Чемпіонат світу з футболу 1974. Проте Бельгія завершила відбірковий етап, програвши Нідерландам за різницею забитих і пропущених та на мундіаль не пробилась.
Він носив прізвисько «Raymond-la-science» (співзвучне з прізвиськом «Raymond-the-Science», яке раніше належало бельгійському анархісту і члену банди «Бонно», Раймону Каллеміну), «le sorcier» («Майстер») або «le magicien» («Маг»),
Гуталс був відомий своєю манерою говорити, звичкою неправильної вимови імен гравців і помітним брюссельським акцентом.
Завзятий курець, він був схожий на телевізійного поліцейського детектива, лейтенанта Коломбо; був батьком відомого судді Гі Гуталса, який судив фінал Євро-1996.
Гуталс закінчив тренерську кар'єру з «Андерлехтом» у сезоні 1995/96, але він залишався потрібним як телевізійний аналітик за своє розуміння футболу.
Він помер від раку кишечника у віці 83 років. У 2005 році, після смерті, йому було присуджено 38-те місце в списку 100 найвизначніших бельгійців. Трибуна № 2 на домашньому стадіоні «Брюсселя», «Едмон Махтенс» була названий на честь Гуталса в кінці 2005 року.
https://en.wikipedia.org/wiki/Raymond_Goethals
Це про ІМС. Коли бізнесмен такий собі, ні риба ні м'ясо, про&рав все що мав, втратив славу і честь клубу не тільки в світі, а і а країні, де ганьба біжить попереду президента. Всі трансфери суцільний провал, всі виступи в чемпіонаті та кубках, все мимо. Навіть відверті аутсайдери виглядають принаймі не гірше.
Що не тренер, то сміх і гріх.
То може тре6а влючити мізки та замислитись про перспективи свого бізнесу?
Клуби, які не мають своєї бази, стадіону, з умовами в рази гіршими за ДК, дають результати і головне, у них є ГРА!
ОПЗЖ воно і в футболі ОПЗЖ.
Мені глибоко по&*" хто буде президент клубу, мені не байдуже ім'я клубу, який драв геть усю футбольну еліту Европи і зганьбився за останні 5-7 років.
А операция, если речь идет о трансплантации сустава, тяжелая. И многомесячная реабилитация..., и возраст...
Так что, вряд ли он вернётся.