Відомий журналіст Микола Несенюк висловився з приводу використання системи відеодопомоги арбітрам VAR у чемпіонаті України.
Микола Несенюк«Трохи здивували повідомлення про готовність українських футбольних клубів та інших небайдужих громадян здійснити масову закупівлю пересувних станцій системи VAR (відеоасистентів рефері) аби забезпечити більш об’єктивне суддівство футбольних матчів.
Коштує це задоволення недешево, а коли додати вартість обслуговування цих диво-машин, то складаються досить круглі суми. Виходить, що під час війни, коли люди віддають останнє або не останнє для придбання зброї та іншого обладнання нашої армії, конче необхідно витратити купу грошей на VAR.
Що ж таке сталося у нашому футболі, що йому вже не вижити без того VARу? Нічого особливого — футбольні арбітри знову пустилися берега витворюючи на очах публіки дива заради того, аби „допомогти“ кільком командам здобути очки, які ті не здатні виграти у нормальній спортивній боротьбі.
З десяток років тому почув від одного із власників українських пивзаводів простий рецепт виготовлення якісного пива. Для доброго пива, за словами того пивовара, потрібні лише дві речі — ячмінь і совість. Приблизно те ж саме можна сказати і про наш футбол. Ну навіщо прикриватися якимись „технічними проблемами“ коли арбітри відверто „тягнуть“ до перших місць кілька всім відомих команд вищої та першої ліги, власники яких прагнуть будь-що „випалніть задачу“. Це видно без усякого VARу! Регулярні одинадцятиметрові на користь претендента на чемпіонство вже навіть не смішні! І до чого тут VAR коли арбітр настирливо шукає і знаходить приводи „допомогти“?
Що цікаво — про необхідність VARу найбільше волають саме ті команди, яким регулярно надається суддівська „допомога“. Всі про це знають і спроби перевести стрілки з безсовісних арбітрів на недосконалість техніки переконують хіба що тих самих арбітрів та замовників їхньої „допомоги“. Здавалося, що може бути простіше аніж просто судити по совісті? Але ж так судити „нє інтєрєсна“. Інакше не лізли би всіма правдами і непраажами до числа тих арбітрів їхні діти і навіть онуки!
Чи можна з цим боротися і чи може допомогти VAR? На жаль, ні. Той, хто вклав у футбольну команду, скажімо, сто мільйонів, спокійно додасть до цієї суми ще пару мільйонів „на арбітрів“. Для надійності! Щоб інвестиції не пропали! І це проблема не лише нашого футболу. У світовому футболі на найвищому рівні все те ж саме, лише „працюють“ арбітри цього рівня набагато більш майстерно і витончено, не те що наші. Тому й не беруть наших туди.
Нічого, наші не пропадуть. Минулої осені почув від одного із молодих арбітрів що судити український футбол стає „нє інтєрєсна“, Що зусилля, витрачені на те, щоб потрапити у згадані арбітри, вже майже неможливо належним чином „відбити“. Здається, що становище на очах змінюється. У нашому футболі знову завелися гроші, яких вистачить і на VAR, і на арбітрів, які тепер „допомагатимуть“ кому треба не „вручну“, а за допомогою дуже дорогої апаратури.
А що із совістю? Колись бригадир на авторемонтному заводі казав мені малому, що на місці совісті вже давно виросло щось інше на три букви. Я тоді йому не повірив. Не знав, що три букви — це VAR!», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
