Колонка Сергія Тищенка. Без надії сподіваюся

Гра у Салоніках залишила гнітюче враження. Поразка від «Аріса» не стала трагедію. У Бухаресті все можна буде виправити. Я дуже скептично ставлюся до Ліги конференцій взагалі. У нинішніх умовах — це більше витрат, ніж заробітку. Турнір, який не дуже потрібен клубам із провідних чемпіонатів. Минулого сезону я не бачив жодного матчу цього турніру.

Трагедією стала якість футболу продемонстрована киянами у Греції.Суперник завдяки пресингу мав перевагу. На фоні п’ятої команди чемпіонату Греції минулого сезону динамівці виглядали зовсім не переконливо. Тренерська дуель була програна. Суперник з розуміння підійшов до слабких та сильних( Шапаренко провів не найкращий матч) місць киян. Якщо з командою Мірчі Луческу таке робив скромний «Аріс», то що буде на фоні більше сильніших суперників? Наприклад, «Бешикташа», де організація гри та рівень гравців явно вищий.

Хтось може сказати, що не потрібно робити поспішних висновків. Свого часу були на волосині із командою зовсім низького рівня «Дрогедою», а потім били «спартак» дійшли до півфіналу Ліги Європи та виграли чемпіонство. У кінці 90-х були дуже важкі та не виразні матчі із «Спартою», а потім півфінал ЛЧ. Терпіння — дуже важлива риса для футболу.

Але зараз питання трохи інше — наставник команди Луческу має кризовий період вже майже рік. Не має ніякого підйому. Команда завалила минулого сезону єврокубки та чемпіонат. Старі проблеми не вирішуються. Між сьогоднішнім «Динамо» та командою зразка осені 2022 року зовсім не велика різниця.

Хтось скаже, що проблема не у тренері, а гравцях. Війна, хороші легіонери не хочуть їхати, грошей на трансфери не має. Я не згідний з цим формулюванням. За нинішніми мірками у киян хороший склад. Можливо, по іменах не так гучно. Майже не має легіонерів, що має зробити командою максимально сильною із середини. Всі розмовляють одною мовою, культура, побут спільні. Вісім гравців збірної України — Бущан, Тимчик, Сидорчук, Буяльський, Ярмоленко, Ванат, Шапаренко. Близький до цього статусу Караваєв. 5 футболістів, які на молодіжному Євро дійшли до півфіналу цього літа — Нещерет, Сирота, Вівчаренко, Бражко, Ванат. «Аріс» чи «Бешикташ» не зможуть похвалитися таким статусом гравців. Молодіжки цих країн ні на яке Євро не поїхали. Національні команди теж явно не сильніші за Україну. Нинішній склад навряд чи для успіху в Лізі чемпіонів, але для Ліги Європи/Ліги Конференцій чи успіху в УПЛ, більше ніж достатній.

Перед повернення Валерія Лобановського «Динамо» не дуже вражало. Трохи пам’ятаю останній матч 1996 року проти «Дніпра», коли програвали 0:2, але змогли вирвати нічию 2:2.. Тоді теж говорили, що склад команди відверто слабкий, потрібні нові футболісти. Валерій Васильович з тим самим складом дуже швидко наробив шороху в ЛЧ. Особливо, дісталося «Барселоні».

У 2020 році «Динамо» тільки великим дивом зайняло друге місце. Команда була повністю розбалансована з великими проблемами у захисті. Новий тренер Мірча Луческу нічого не міняв кадрово та зміг вивести киян в ЛЧ та повернути всі внутрішні титули. Змінився підхід до гравців. Організація гри. Про Іллю Забарного ніхто не знав. Микола Шапаренко був не потрібним гравцем. Обоє стали провідними футболістами. Не прийди тоді Луческу, можливо, про цих гравців зараз вже ніхто б і не згадував.

Методи Луческу діяли оди сезон. Потім все повернулося на свої місця. Провали в обороні почалися ще коли у команді був Забарний. Команда в кращому раз вже тривалий час стоїть на місці, вперед не рухається. З позитивну за останній — прогрес Владислав Ваната та повноцінний перехід із юнацького у дорослий футбол Костянтина Вівчаренка.

Я не думаю, що навіть якщо вдасться підписати нового сильного центрального захисника це щось глобально щось змінить. Для якихось змін потрібно 3−4 футболісти. Всі розуміють, що в ниціших політичних та економічних обставинах це не можливо. Якісний сюди ніхто не приїде, навіть за великі гроші. Можливо, тоді потрібен новий тренер, який по іншому подивиться на наявних склад, на організацію гри?

Чому «Шахтар» став чемпіоном минулого сезону? Якби був Роберто Де Дзербі, то був би провал. Бо італійський тренер хотів би якості гри не маючи складу та зіграності. Прийшов Ігор Йовічевич який спростив гру, дав команді емоції. Те що було потрібно найбільше. Мар’ян Швед не грав тривалий час, а у першій грі за «Шахтар» зробив дубль в ЛЧ. Яка тут може бути фізика, тактика?Тільки емоції. Влітку 2022 року Йовічевич був максимально підходящим наставником для тодішнього складу «Шахтаря». Власник клубу влітку захотів більшого, тому пішов на зміну тренера.

Кажуть, що Самба Діалло не готовий до дорослого футболу, бо це гравець для простору, без фізичної боротьби та не бажанням працювати на захист. А хіба Міша Мудрик інший? Де Дзербі знайшов до нього підхід, достукався. Результат не змусив чекати. Гіо Цітаїшвілі, Артем Шулянський, Вікентій Волошин — не безталанні хлопці. Їм не вистачило тренерської роботи. За потенціалом це були хороші футболісти.

Луческу — дуже консервативний тренер. Він не відійде від своїх принципів. У сучасній системі координат українського футболу він навряд чи може бути ефективним. Ситуація у випадку Сидорчук-Бражко цьому підтвердження. Перший вже віковий та не завжди ефективний. Другому молодий та має інтерес з боку клубів із провідних чемпіонатів. Тренер віддає перевагу Сидорчуку....Заміни у Салоніках після 80-ї хвилини, коли потрібно було відігруватися, освіжати гру

Весною щось почало виходити в Олександра Шовковського. Виявилося, що Кахім Перріс доволі непогано вміє грати у футбол. Хоча до цього він був у великому ігнорі. Команда перестала мучитися та полі та знову почали проглядатися якась впевненість у власних силах. Складалося враження, що Шовковський може спробувати. Трошки йому потрібно посилити штаб хорошим іноземним спеціалістом із тактики, щоб не було таких ґвалтувань, як від «Чорноморця» в Києві. Навряд чи було б гірше, ніж зараз. Ніхто не дасть гарантій, що через рік Олександр Володимирович не пересидить, або не перегорить.

У Польщі Марек Папшун зробив команду не самого великого міста Ченстохова чемпіоном. Не тільки за результатом, але і грою. Без великих грошей. Досягаючи прогресу із гравцями та вміло проводячи селекцію. Наш Владислав Кочергін став там одним із лідерів команди. Зараз забиває у кваліфікації Ліги чемпіонів. Навряд чи цього гравця можна порівнювати за потенціалом з киянами Шапаренком чи Бражком. Папшуна не цікавлять гроші(або не тільки гроші), він хоче можливостей — грати в ЛЧ, або ЛЄ. Побудувати новий проект. Очолювати команду із відповідною інфраструктурою, Академією.

Я не розумію, чому не діяти на випередження? Чому обов’язково потрібно зайти в глибоку кризу, щоб потім проводити якісь зміни? Сьогодні все дуже схоже, що Луческу нічого нового цій команді не зможе дати. Я розумію, що Мірча хоче піти переможцем. Але це амбіції виключно румунського тренера. У «Динамо» є свої інтереси. Не тільки результат, але я розвиток гравців та поява молоді. Із всіх трьох складових Мірча може справитися за збігом обставин тільки із першим, якщо виграє УПЛ.

Хтось скаже, що Сергій Тищенко перевзувся. Не так давно писав, що «Динамо» виграє чемпіонат, а зараз у розпачі після поразки від «Аріса». Від своїх слів не відмовляюся. Шанси на чемпіонство оцінює високо. Головна причина — не сила «Динамо», а проблеми суперників. «Зорю» та «Дніпро-1» вже потихеньку можна відкидати. «Шахтар» поки абсолютно не переконливий. Йде побудова нової команди. Ніхто не дасть гарантій, що із цього щось вийде. Додайте сюди збільшення атакувального потенціалу завдяки повернення Андрія Ярмоленка. Тому шанси на перше місце високі попри всі проблеми. Але це результат без розвитку. Конкуренти відновлять сили, і знову буде все на своїх місцях.

Сергій ТИЩЕНКО