Ексклюзив. Леонід Буряк: «Цей «Бешикташ» «Динамо» точно по зубах. Я з надією дивлюся на матч-відповідь»

Екс-півзахисник і екс-наставник київського «Динамо» Леонід Буряк в ексклюзивному інтерв’ю Dynamo.kiev.ua проаналізував виступ свого колишнього клубу в нинішньому сезоні, торкнувшись окремо першого матчу «біло-синіх» із турецьким «Бешикташем» (2:3) у плей-офф раунді кваліфікації Ліги конференцій.

— У чому гра «Динамо» зараз заслуговує на похвалу, а в чому — на критику?

— Перш за все, треба сказати, що не зовсім правильно говорити тільки про «Динамо». Півтора року йде війна. Ось це — наша найбільша біда і проблема, яка торкнулася, зокрема, і футболу. Наші клуби обезголовлені, всі найкращі легіонери виїхали з України. Тому наші команди і вилітають з єврокубків. Так, «Шахтар» в основній у сітці Ліги чемпіонів, але ж ми ще не знаємо, як команда там гратиме. Проблеми ж у всіх без винятку клубів, і ці проблеми — дуже серйозні.

І відповідно рівень чемпіонату України вже зовсім не той, що був до війни і, тим більше, років п’ять тому. Ось від цього треба, насамперед, відштовхуватися. А не шалено накидатися то на одну, то на іншу нашу команду після невдачі.

Тим більше, що є і позитив. Усі ті, хто всередині нашого футболу, рук не опускають. Президенти клубів не здаються, шукають свою нішу, варіанти вирішення цієї нової для всіх нас проблеми. Наші провідні клуби, як і раніше, прагнуть бути в лідерах, а новачки УПЛ, як мінімум, хочуть зберегти свою прописку в елітному дивізіоні.

Для того, щоб повернути рівень чемпіонату України на колишній рівень, тепер потрібен час. Але цього часу ніхто не дає. Усі просто зараз хочуть бачити той футбол, який був до війни, а то й кілька років тому. Але це дуже-дуже складно реалізувати, а зробити це відразу — просто неможливо.

Що ж стосується безпосередньо «Динамо», то при всьому тому, що футболісти команди віддають величезну кількість сил і міжнародні матчі постійно проводять не в Києві, я б хотів сказати одну річ. У кожної гри є свої правила. У баскетболу, у футболу. Навіть у картах. І якщо люди не вміють грати, якщо вони не дотримуються правил цієї гри, то вони неминуче програють. Ну не можуть професійні футболісти допускати таку кількість помилок. Це вже виглядає, як якась закономірність.

Є такий вислів у шахах: цейтнот. Так от у футболістів цейтнот настає, коли їх покидають сили. Вони тоді починають ухвалювати неадекватні рішення на межі провалу, які призводять до голів. За таких обставин матчі програються за лічені хвилини. І ми всі в подиві, а футболісти це все так не сприймають — вони в цейтноті, і вважають, що все роблять правильно.

«Бешикташ» — велике ім’я в Туреччині, хоч і не гранд європейський. У складі команди дуже мало вітчизняних виконавців, здебільшого — досвідчені легіонери, які були придбані за великі гроші. Це добре збалансована команда. Я багато разів був у Туреччині й чудово знаю, наскільки там розвинена футбольна інфраструктура, тож турецькі команди працюють у дуже сучасних умовах. Тому, враховуючи на цьому тлі всі наші проблеми, про які я щойно сказав, не дивно, що «Динамо» з «Бешикташем» довелося складно.

Повторюся, усім нам треба набратися терпіння. Я не прихильник поливання брудом «Дніпра-1», «Зорі», «Динамо» за якісь їхні нинішні невдачі в Європі. Я знаю, що керівництво «Динамо» дуже засмучене тим, що відбувається. Але на все потрібен час. Усі ми зараз уперше в такій ситуації. І наші клуби — теж. Усі, як і раніше, приміряють наш футбол на минулі успіхи «Динамо» і «Шахтаря» в Європі. Але зараз зовсім інша реальність. Без минулого немає майбутнього — це так, але без сьогодення майбутнього теж не буде.

Ще один позитив у тому, що в складах наших команд зараз грає багато українців, усі вони отримують свій шанс, і їхнє завдання — цим шансом скористатися. Так, те саме «Динамо» зараз грає в Лізі конференцій — це зовсім не Ліга чемпіонів, але, тим не менш, «Аріс» показав себе досить хорошою командою. А ось від «Бешикташа», до слова, я очікував більшого.

Треба сказати і про суддівство в матчі «Динамо» з «Бешикташем». Цей гол наш скасований, цей пенальті в наші ворота... Я не можу сказати, що суддівство було відверто упередженим, проте симпатія арбітрів явно була на боці турків. Але жодною мірою не хочу цим виправдовувати гру «Динамо» — за помилок, яких футболісти команди припустилися, дуже складно розраховувати на позитивний результат. Такі самі помилки допускалися динамівцями і в матчі з «Минаєм», і в матчі з «Чорноморцем». З такими помилками грати просто не можна. Співпереживаю всім динамівським уболівальникам, гравцям «Динамо», але руки опускати ніколи не можна. Так, 2:2 і 3:2 — це дуже різні підсумки першого матчу в дуелі на виліт. Але боротися, як і раніше, можна і потрібно. Потрібно грати на результат — ось завдання для «Динамо» на матч-відповідь із «Бешикташем».

— Які взагалі є варіанти вирішення проблем оборони «Динамо»?

— Усі ми чекаємо поліпшення гри динамівської оборони. У «Динамо» є багато футболістів цього амплуа, але всі вони повинні почати грати по-іншому. Є речі, які у футболі пояснюють ще в дитячому віці, тому що чогось просто не можна робити в грі, інакше, в гіршому випадку, випадок — гол у твої ворота. І ніякий талант не візьме гору, якщо допускатимуться такі помилки. Якщо динамівські захисники не почнуть рости в професійному сенсі, то вони почнуть деградувати, і тоді на їхнє місце неминуче знайдуть інших футболістів. А ці сядуть на лавочку. Це стосується не тільки «Динамо» — «Дніпро-1» і «Зоря» теж із такими помилками грають.

— Багато хто називає гру, показану «Динамо» в матчі з «Бешикташем», найкращою грою команди Луческу в нинішньому сезоні. Згодні з цим твердженням?

— У якомусь сенсі, так. На початку матчу динамівці розкочувалися, але після 15−20 хвилин у мене з’явилася впевненість, що «Динамо» з честю вийде з цього матчу.

Повторюся, очікував від «Бешикташа» більшого. Цей суперник точно по зубах «Динамо». Якби наша команда була в іншій ситуації, якби вона хоча б грала вдома, то невідомо, як усе склалося б у першому матчі. Румунія — це не дім, це чужа країна, тож ми граємо на нейтральному полі. А ось турки в матчі-відповіді гратимуть удома!

— А що сталося в матчі з «Чорноморцем»?

— Те ж саме. Безглузді м’ячі у свої ворота, незважаючи на перевагу і гольові моменти. Є речі, які у футболі не прощають, за них рано чи пізно покарають, якщо будеш їх повторювати знову і знову. Обрізки, передачі, недодачі, стінки — все це дуже небезпечні речі.

— Ярмоленко, у підсумку, посилив гру «Динамо»?

— Так! Безсумнівно. Як і Шапаренко. Він, звісно, ще набирає обертів після важкої травми, поки не може «літати», але вже робить свою справу. До слова, у тактичному плані я хотів би бачити, щоб «Динамо» використовувало двох нападників.

— Кого в пару до Ванату?

— Беніто. Так, він не чистий нападник, але у нього є хороша мобільність, він чіпляється за м’ячі. А з одним нападником грати в пресинг дуже складно. За Лобановського це прищеплювалося команді не за місяць і не за два, а за рік або два. Це копітка, трудомістка робота, що забирає дуже багато сил.

— Як оціните шанси «Динамо» на вихід до групи Ліги конференцій після результату першого матчу з «Бешикташем»?

— Шанси завжди залишаються. Так, зараз вони вже не 50 на 50 у парі «Динамо» з «Бешикташем», перемога на виїзді має свою вагу. Але я сподіваюся, що «Динамо» як слід розбере допущені помилки, буде проведено певну ротацію, і все це разом узяте дасть змогу розраховувати на необхідний результат у матчі-відповіді. Грати з цим «Бешикташем» можна, він теж не зовсім добре обороняється. Тож я з надією дивлюся на матч-відповідь.

Але ми почали з того, що в будь-якій ситуації, у будь-якому матчі будь-якій нашій команді буде дуже складно. Треба все це пережити. А кому не подобається — можна просто не дивитися футбол. Який сенс говорити про те, що було 10 років, якщо зараз зовсім інші реалії. Ми говоримо про те, щоб вижити, щоб діти не гинули. Тож це взагалі щастя, що ми бачимо наш футбол, а наші команди проводять міжнародні матчі, що їм інші країни надають свої стадіони для матчів, а бази — для тренувань.

Я б теж хотів, щоб рівень наш футболу був таким самим, як раніше, але що поробиш. Повторюся, позитив є: великий шанс для всіх наших молодих футболістів. Хотілося б лише, щоб вони швидше ставали, нарешті, мужиками!

Усі засмучені, пригнічені. Але що зробиш, треба змиритися, пережити і йти вперед. Не можна опускати руки. І треба підтримувати одне одного. А якщо просто говорити про те, що все погано, то погано і буде. Головне, щоб помилки не стали системою.

Олександр ПОПОВ