Віктор Канєвський — майстер спорту, чемпіон СРСР-1961 року, срібний призер чемпіонату СРСР-1960 року, володар Кубка СРСР-1964 року. Із 1955 до 1964 року грав у «Динамо». У 195 матчах забив 80 м’ячів. Учасник чемпіонату світу 1962 року. За збірну колишнього СРСР провів 5 ігор. Заслужений тренер Узбецької РСР.
Віктор КаневськийКорінний киянин, 1936 року народження, починав свій шлях у великий футбол у дворовому футболі. Пізніше став займатися в ДЮСШ№1. Потім, у 1955 році, його запросили в «Динамо». Віктор був дуже технічним, мав свій фірмовий фінт, на який ловилися досвідчені захисники.
Удар у нього був поставлений з обох ніг. Його гру вирізняли висока стартова швидкість і хороше бачення поля. Він був справжнім лідером команди, тому 1960 року партнери обрали Віктора своїм капітаном, а наступного року «Динамо» Київ уперше у своїй історії стало чемпіоном СРСР, перервавши багаторічну монополію московських клубів. Саме Канєвський був автором забитого м’яча у фіналі Кубка СРСР 1964 року, який проходив у Лужниках. Тоді з мінімальним рахунком було обіграно куйбишевські «Крилья Совєтов». 1966 року Канєвський закінчив кар’єру футболіста і перейшов на тренерську роботу.
По батькові не вийшов
Футбольній кар’єрі Віктора Каневського можна тільки позаздрити, а ось далі життя складалося не зовсім так, як хотілося. Каневського запросили очолити харківський «Металіст». У ті роки в паспорті громадянина СРСР була графа — національність. У його паспорті значилося Віктор Ізраїлевич Каневський — єврей. Футбольне начальство вирішило, що негоже тренеру радянських футболістів мати таке по батькові, і довелося Віктору Ізраїлевичу в 30 років вибрати собі нове по батькові і стати Віктором Іллічем, що було підтверджено видачею нового паспорта. (Старе по батькові Каневський повернув, коли емігрував).
До речі згодом сам Віктор Ізраїлевич згадував: «Взагалі-то в обличчя мене з приводу моєї національності ніхто не ображав, навіть у найгірші часи. Я з дитинства був помітний, був лідером, і ніхто не смів цього робити, навіть якщо всередині щось таке проти мене мав. Лише одного разу під час матчу футболіст Федотов, який грав за Алма-Ату, мене обізвав. Озирнувшись, щоб судді не бачили, я так йому головою засадив! Думаю, він гарненько запам’ятав. Арбітр цього не помітив, але потім, після перегляду матчу, мене дискваліфікували на одну гру. І хоч цей випадок був єдиним у своєму роді, я знав, що дискримінація все одно існує». Коментатори ТБ намагалися зайвий раз не вимовляти прізвище Каневський. І, якщо він забивав м’яч у ворота суперників, вони говорили «Динамо» вийшло вперед або зрівняло рахунок. Автор забитого м’яча залишався безіменним. У груповому фото київського «Динамо» — чемпіона 1961 року капітана команди заретушували. Гравці тієї команди: Макаров, Серебрянніков, Лобановський, Сабо, Біба, Щегольков отримали звання Заслужений майстер спорту СРСР. Каневський — капітан «Динамо» так і залишився майстром спорту.
Упереджене ставлення до себе Каневський відчував і працюючи тренером. У 1979 році Каневський отримав запрошення попрацювати тренером збірної Алжиру. Почав оформляти документи, оформив, але в останню мить федерація футболу СРСР відмовила тренеру у виїзді, мотивуючи це тим, що хоч Каневський зараз і Ілліч, але там, де потрібно, знають, що насправді він Ізраілевич, а значить робота за кордоном — це не для нього.
Образився Каневський і вирішив емігрувати. 10 років влада «волинила» це питання і забороняла виїзд під надуманим приводом. Адже він 4 роки працював тренером «Дніпра», а «Дніпро» команда якого заводу? «Південмаш»! Ви хочете, щоб секрети найбільшого заводу з випуску ракет знали в ЦРУ? Ось так: головний тренер «Дніпра» виявляється, знав усі таємниці радянського ракетобудування. У підсумку після кількох відмов його виключили з КПРС.
Довгий час був безробітним. Довелося Каневському навіть стелити дахи на чужих дачах, адже утримувати сім’ю потрібно було якось. Багато друзів і знайомих перестали з ним спілкуватися і відвернулися від нього. Єдиним, хто відкрито з ним контактував, був партнер по нападу Валерій Лобановський. Саме він домігся, щоб новостворену команду «Динамо» Ірпінь, куди увійшли футболісти, що не проходили з різних причин до складу 1-ї та 2-ї команди «Динамо» (Київ), очолив Каневський, яку той у підсумку вивів у першу лігу.
Допоміг Лобановський і в іншому — завдяки своєму авторитету домігся дозволу на виїзд Каневського разом із сім’єю на постійне місце проживання до США. Було це 1988 року за три роки до розпаду колись «великої держави».
В Америці Віктор Ізраїлевич не порвав з улюбленою грою. Уже за тиждень після переїзду він влаштувався працювати тренером у спортивну школу, відкриту емігрантами, а через 8 місяців відкрив свою власну футбольну школу.
Якось у Нью-Йоркському ресторані до Каневського підійшов молодий чоловік. Моє ім’я Віктор Каневський. Я народився 9 вересня 1964 року. Цього дня ви забили переможний м’яч у фіналі Кубка СРСР. Батьки мені дали ім’я на вашу честь.
Футбольне серце Віктора Каневського перестало битися 25 листопада 2018 року в Брістолі (США).
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар