Відомий український тренер, колишній наставник «Таврії», «Севастополя» Сергій Пучков проаналізував матч відбіркового циклу Євро-2024 між збірними України та Італії (0:0), який відбувся вчора в Леверкузені.
Сергій Пучков— За місяць до матчу в Леверкузені президент УЄФА Александер Чеферін дозволив собі зробити досить гучну заяву, сказавши: «Італія повинна кваліфікуватися на Євро-2024, інакше це буде катастрофа. Збірна Італії дуже важлива. Думаю, що італійці виграють в України». Як ви відреагували на ці слова?
— Негативно. Не можна чиновнику такого масштабу робити подібні заяви. Чеферін — публічна людина, яка відповідає за футбол у Європі — і щоб таке говорити... Це неприпустимо. Зрештою, Італія не виграла в України. І ще хочеться запитати: а де знаменита VAR, яка обов’язково має використовуватися на таких вирішальних іграх?
— Як думаєте, заява Чеферіна якось позначилася на підготовці до матчу гравців нашої збірної?
— Вважаю, що ні. Ніхто про це не думав. Футболісти абстрагувалися від будь-яких зовнішніх чинників, зосередившись виключно на грі з чинним чемпіоном Європи.
— Наприкінці поєдинку з Італією в її штрафному майданчику стався епізод, унаслідок якого після боротьби з Брайаном Крістанте наш півзахисник Михайло Мудрик опинився на газоні. Як вважаєте, чи був пенальті?
— З трибуни «БайАрени» важко було одразу ж однозначно сказати, був пенальті чи ні і що саме передувало цій ситуації. Адже можливості бачити повтор у мене не було. Проте вже після матчу, переглянувши відео, переконався, що в рефері були всі підстави для того, щоб призначати одинадцятиметровий.
У матчі, в якому вирішується доля двох збірних, Хесус Хіль Мансано зобов’язаний був звернутися до системи VAR і уважно переглянути епізод, щоб усі сумніви відпали. Однак якщо він цього не зробив, це означає одне: арбітр розумів, що після перегляду відеоповтору доведеться «ставити» пенальті. А якщо це робити, то Італія не потрапляє напряму до фінальної частини чемпіонату Європи. Схоже, саме тому він вказувати на одинадцятиметрову позначку не наважився.
Цікаво, що після гри один із представників збірної Італії чемпіонського складу світової першості 1982 року Джузеппе Бергомі визнав, що контакт був, і Мудрика було збито. Та й воротар нинішньої італійської збірної Джанлуїджі Доннарумма сказав, що в згаданому епізоді можна було «поставити» пенальті.
— Гра збірної України проти італійців вас порадувала?
— Загалом мене порадувала самовіддача хлопців. Хоча в такому матчі потрібно було діяти більш рішуче. Не знаю чому, але в цій грі тренерський штаб нашої збірної занадто пізно вдався до замін. Більшість із них стали відбуватися тільки на самому фініші поєдинку, коли до фінального свистка залишалося кілька хвилин. Хоча потрібно було ризикувати, адже нас влаштовувала тільки перемога. Якщо не вийдеш ти з другого місця в групі, то третє, що зберігає шанси на плей-оф, тобі забезпечено. І чого було побоюватися?
— Як вважаєте, можливо, тренерському штабу збірної України варто було випускати на заміну Руслана Маліновського раніше, ніж перед самим фінальним свистком? Адже він давно адаптований до італійського футболу, до того ж володіє важливою зброєю — потужним ударом...
— Випустити Малиновського тільки в компенсовані до основного часу хвилини — це мені незрозуміло. Чим може допомогти цей гравець за такий короткий проміжок часу? Руслан — хлопець кваліфікований, досвідчений. У такій грі він був би зовсім не зайвим, адже вміє пробити з будь-якої дистанції, у нього добре поставлений удар із лівої ноги. А залишити його на лавочці так надовго було не зовсім раціонально.
Окрім Малиновського для загострення гри в нападі, варто було випускати значно раніше, а не на 86-й хвилині, Сікана. Щоб більше навантаження створити для оборони Італії. Зусиль одного Довбика, який бився і як міг старався, було недостатньо. Зрозуміло, що Артему було важко, і тому варто було грати ва-банк, випустивши йому в пару другого нападника хоча б хвилин за двадцять до завершення поєдинку. Потрібен був акцент на атаку. Італійці ж завжди надійно грали в захисті й особливих претензій до цієї лінії ніколи не виникало. Катеначчо є катеначчо.
— Чого, на ваш погляд, не вистачило команді Сергія Реброва для перемоги?
— Індивідуальної майстерності. Кілька моментів у нашої команди було в першому таймі (зокрема, коли з дальньої дистанції пробив по цілі Судаков), і в другому, коли Конопля, прийнявши м’яч, пройшов уперед, але замість того, щоб адресувати передачу на двох партнерів, які були на шляху до воріт, він чомусь відпасував назад. Дуже гарний був момент, із нього можна було б витягнути максимум. Але що поробиш, Юхим у цьому епізоді поквапився.
Старався і Мудрик, але йому одному було важко. Так, я розумію, що результат матчу психологічно тиснув на наших гравців. Та все ж можна було спробувати що-небудь зробити для досягнення мети в атаці. Навіть, незважаючи на те, що більшість наступальних дій збірної України італійцями руйнувалися.
На що сподівався тренерський штаб нашої команди — не знаю, але загострення гри в кінцівці не було зроблено. Хоча всі ми знаємо, що щастя потрібно шукати біля чужих воріт. І не дарма наставник збірної Італії нервував. Я сидів на трибуні якраз навпроти лави нашої збірної та уважно спостерігав, як поводиться біля сусідньої лави Лучано Спалетті. Перебуваючи в технічній зоні, він кричав, ходив і молився. Було видно, що італієць дуже переживає за результат, боячись, що наша збірна може забити. Хоча в нас було кілька напівконтратак, які захлиналися на самому їхньому початку. Сергій Ребров, мабуть, сподівався, що вдасться заманити італійців у глибину нашої половини поля, і за рахунок цього вийде провести ефективні контратаки. Однак цього не вийшло.
— Олександра Караваєва, який нерідко виступає в ролі палички-виручалочки в київському «Динамо» і збірній України, взагалі не виявилося в заявці на матч. Як думаєте, чому?
— Коли я прочитав заявку, для мене це стало сюрпризом. Так і не зрозумів, чим керувався тренерський штаб, не включивши Караваєва до списку. Вважаю, що Олександр міг загострити гру, адже в працездатності йому не відмовиш. Тим паче, враховуючи його фартовість в останніх іграх як за клуб, так і за збірну. Згадайте хоча б його гол у ворота Північної Македонії, який не тільки зняв напругу в тому матчі, а й миттєво закрив питання про переможця. Навіть не зрозумію, чому його не включили до заявки.
Чи подіє на Караваєва цей факт на Караваєва в психологічному плані? Не думаю. Хоча зрозуміло, що це не дуже приємно — бути викликаним до збірної на такий важливий матч і не отримати можливості допомогти команді. Він справжній професіонал і має продовжувати рухатися своїм курсом. Є ще клубні справи, на яких потрібно зосередитися. Адже на «Динамо» окрім трьох поєдинків наступних турів осінньої частини сезону чекає ще й догравання пропущених ігор.
— Як оцінюєте виступ нашої національної команди у відбірковому циклі Євро-2024?
— Молодці — хлопці. Вели інтригу в групі аж до останньої гри. Вона була досить серйозною, привертаючи особливу увагу з боку вболівальників і фахівців. Тепер на нас чекають матчі плей-оф, які дають шанси на те, що зможемо пробитися на чемпіонат Європи. З цього приводу будемо сподіватися на краще. От якби ще потрапити в одну групу з Італією та обіграти її (усміхається)...
В’ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар