Збірна України отримала суперників по плей-офф кваліфікації ЄВРО-2024, а клуби УПЛ вийшли на екватор турнірної дистанції. Ці дві теми задавали тон у вітчизняній спортивній пресі протягом минулого тижня.
Фото - Юрій Юр'євЩо склалося в Реброва
20-го листопада збірна України закрила календарний рік, зігравши внічию з Італією в заключному турі групового відбіркового турніру ЄВРО-2024 (0:0). Перипетії цього матчу ми досить докладно обговорювали в попередньому огляді. Тепер — більш ґрунтовний аналіз за підсумками виступу головної команди країни.
ЗМІ, зокрема, наголошують на тому, що завдання вийти з групи напряму було б виконано, якби не рішення іспанського арбітра Гіля Мансано, який наприкінці поєдинку в Леверкузені не ризикнув призначити пенальті у ворота «Скуадри Адзурри».
Показово, що на цю помилку, яка стала ключовою, вказували не лише вітчизняні експерти. Однозначну думку висловили й апеннінські ЗМІ. Як приклад — слова відомого італійського арбітра Джанпаоло Кальварезе, за спиною якого понад 300 поєдинків тільки в Серії А. Досконально розібравши епізод із падінням Мудрика у штрафному суперників, Кальварезе зробив однозначний висновок:
«Помилка іспанця Гіля Мансано стала очевидною вже в прямому ефірі. М’яч іде в бік Мудрика, а не Крістанте. Італієць запізнюється, відбувається контакт...» (Ua-football.com, 22.11.23).
Аналогічної позиції дотримується ще один рефері з Італії — Клаудіо Гавіллуччі, який виступив як експерт на Tuttomercato:
«Це 100-відсотковий пенальті» (Footboom1.com, 22.11.23).
І навіть безпосередній учасник матчу — голкіпер збірної Італії Джанлуїджі Доннарумма — припустив, що з рішенням рефері його команді дуже пощастило:
«Зі своєї позиції на полі я не дуже добре бачив епізод із падінням Мудрика. Потім переглянув відео. Як на мене, там можна було ставити пенальті» (Sportarena.com, 21.11.23).
Таким чином, епізод із не призначеним пенальті у ворота команди Італії, безсумнівно, змазав загальну картину виступу збірної України у кваліфікації ЄВРО-2024. На першому місці тут результат, а з ним не склалося. Однак дорікати головній команді країни нема в чому, вважає преса. А ось похвалити — однозначно є за що. І свої позитивні оцінки журналісти пов’язують насамперед із головним тренером Сергієм Ребровим.
Проста статистика: за нового наставника збірна України виграла чотири матчі євровідбору, взявши максимум очок із Північною Македонією та Мальтою, зіграла внічию з Англією, поступилася в гостях Італії та була близька до реваншу у вирішальному лобовому матчі. Безумовно, показники непогані: «свої» очки набрали, з фаворитами поборолися, на путівку претендували до останнього. Але ще важливіше — гра злегка омолодженої команди, яка, на загальну думку, за минулі півроку помітно додала практично в усіх відношеннях.
Ось що з цього приводу пише автор «Терикону» Євген Ясєнєв, на думку якого, зараз наші провідні футболісти «дихають» в унісон із головним тренером і абсолютно вірять у його ідеї:
«Це видно навіть на такому короткому часовому відрізку. Поступаючись у класі і Англії, і Італії, наша команда з цими суперниками діяла сміливо, наскільки це дозволяли обставини. Класом Україна все одно нижча, і це зрештою давалося взнаки, і в якісь хвилини її замикали на її половині поля без варіантів контргри. Але вона не панікувала, організовано терпіла і чекала свого часу. І, коли суперник дещо послаблював хватку, одразу починала зухвало поводитися, контратакувати, загрожувати його воротам.
Уміння зіграти без боязкості з більш рейтинговими збірними проглядало ще за Шевченка. Ребров розвиває цей тренд, його команда готова до вирішення великих завдань» (Terrikon.com, 22.11.23) .
Мабуть, найбільш глибоко проведені Ребровим зміни дослідив журналіст «Трибуни» Дмитро Ватрас. Він зазначає, що з приходом нового тренера у збірній і навколо неї нарешті сформувалася позитивна та стабільна атмосфера, що, безсумнівно, є важливим фактором. А сам Ребров, якому довелося починати практично з чистого аркуша та ще в умовах цейтноту, абсолютно логічно на перше місце поставив прагматизм, зробивши ставку на вертикальний футбол.
Іншими словами — Ребров пожертвував яскравістю заради результату. При цьому збірна України стала набагато спокійніше і впевненіше відпрацьовувати на оборону, що загалом додало команді збалансованості.
«Проти македонців та мальтійців Ребров хоч і занадто академічно, але успішно сушив гру замінами та перестановками — два опорники, три центрбеки та інші обережні рішення ближче до фінального свистка.
Що стосується ігор із грандами, то Україна по разу зупинила Італію та Англію. Знову ж таки, шляхом певних напрацювань. З англійцями: ізоляція Беллінґема з подвійною опікою Коноплі та Степаненка, опускання Тараса в лінію до центрбеків, страхування Зінченком Миколенка в дуелях із Сака тощо.
З італійцями ще цікавіше: перехід на гібридну 5−4−1 з унікальною роллю Зінченка, що нейтралізувало гостроту італійців на флангах чи при подачах, „ліберо“ Сваток, створення комфортних умов для Миколенка.
Тобто напрошується єдиний висновок — Ребров почав будувати свою команду з оборони„ (Ua.tribuna.com, 22.11.23).
Не можна не відзначити, що Ребров дуже грамотно спирається на можливості футболістів. Скажімо, у центрі оборони непорушні позиції Іллі Забарного, який стабільно виходить в основі англійського «Борнмута». У чудовій формі й інший екс-динамівець — лівий бек «Евертона» Віталій Миколенко нині вважається одним із найкращих в АПЛ на своїй позиції.
«За два останні місяці Віталій по черзі „з’їв“ Букайо Сака з „Арсеналу“, Мохамеда Салаха з „Ліверпуля“ та Джеррода Боуена з „Вест Гема“... Станом на цю мить Миколенко очевидно є одним із найкращих фулбеків АПЛ за роботою на оборону. За метриками перехоплень і відборів — взагалі найкращий» (Ua.tribuna.com, 24.11.23).
Водночас для преси очевидно, що цієї осені ми стали свідками свого роду проміжного етапу розвитку національної збірної. Журналісти вважають, що з часом головна команда країни збільшить акцент на контроль м’яча і почне грати в більш комбінаційному ключі, який завжди був притаманний командам Реброва — ще з часів чемпіонського «Динамо» зразка 2014−2016 років...
Для такої перебудови у тренера збірної теж є дуже пристойний «матеріал»:
«У результаті легких кадрових новацій Ребров отримав чудову атакувальну четвірку. Більш якісного варіанту нинішній український футбол, здається, запропонувати просто не може. Тут дві пари людей, які чудово взаємодіють: Судаков — Мудрик і Циганков — Довбик, які мають великий досвід спільної роботи... Важливо, що ці дві пари можуть з’єднуватися в чудовий квартет і синхронно працювати на широкому фронті атаки.
За ідеєю, збірна України отримала атакувальну лінію з величезною перспективою з огляду на вік її учасників. Якщо, звичайно, всі вони й надалі гратимуть як мінімум на нинішньому рівні» (Terrikon.com, 22.11.23).
Словом, вирішуючи турнірні завдання, Ребров попутно злегка освіжив склад команди і сформував досить міцний кістяк на майбутнє. До того ж, навесні мають повернутися в стрій після травм динамівці Андрій Ярмоленко і Микола Шапаренко — з ними і рівень конкуренції зросте в рази, і склад стане по-справжньому глибоким. Преса відзначає це, як ще один позитивний момент. При цьому ні в кого немає сумнівів, що збірна України повинна кваліфікуватися на ЄВРО-2024 через стикові матчі плей-офф.
«Уболівальники задоволено потирають руки в передчутті цих матчів. У силі команди Реброва, особливо після гри зі збірною Італії в Леверкузені сумніватися не доводиться», — пише Кирило Стадниченко (Vesti.ua, 22.11.23).
Слідами жеребкування
Матчі плей-офф кваліфікації ЄВРО-2024 заплановані на 21 і 26 березня 2024 року. Ну а суперники нашої команди стали відомі минулого четверга, що дало привід для ще однієї порції матеріалів, пов’язаних із головною командою країни.
Згадуючи про численні осічки збірної України в стикових матчах ЧЄ і ЧС (один прохід із семи можливих), ЗМІ одностайно стверджують, що нам цього разу випав вдалий жереб — збірна України піде «Шляхом В»: спочатку зіграє з Боснією і Герцеговиною, а в разі успіху вийде на переможця пари Ізраїль — Ісландія. Таким чином, наша команди уникла куди складнішого «Шляху А» з Уельсом і Польщею.
«Те, що українська збірна потрапила до „Шляху В“, вважаю удачею. Все ж, на мій погляд, потенційні суперники з „Шляху А“, де підопічні Сергія Реброва також могли опинитися, більш імениті та сильніші.
Команда Боснії і Герцеговини — з прохідних, як, до речі, й Ізраїль та Ісландія. А те, що доведеться грати на полі балканців — не повинно лякати. Через воєнний стан українська збірна в кращому випадку навіть домашні матчі змушена проводити на нейтральному полі, тож уже до всього адаптувалася. А оскільки багато наших футболістів грає в топ-чемпіонатах, то в березні будуть у бойовій спортивній формі. Це тішить. Я високо оцінюю шанси українців пробитися на Євро-2024», — наголосив колишній півзахисник національної команди Олег Шелаєв (Sport.ua, 23.11.23).
В аналогічному ключі з приводу наших шансів у плей-офф висловлюються всі експерти і журналісти. ЗМІ нагадують: ми зустрічалися з боснійцями у відборі на ЧС-2022, зігравши внічию у Львові (1:1) і перемігши на виїзді (2:0). Але якщо відтоді українська команда явно додала, то у балканців спостерігається явний спад. Як підтвердження — лише п’яте місце в групі з Португалією, Словаччиною, Люксембургом, Ісландією та Ліхтенштейном.
«Боснія та Герцеговина програла сім матчів, серед яких і обидва поєдинки з Люксембургом. Балканці двічі обіграли Ліхтенштейн, раз — Ісландію. У 10 матчах Боснія забила дев’ять голів, пропустила 20 (!). У трьох із семи програних матчів вона поступилася з різницею в три голи і більше, в тому числі — Люксембургу», — оперує статистикою сайт Sportarena.соm (23.11.23) .
ЗМІ, природно, намагаються розібратися в причині такого збою у Боснії і Герцеговини. Тут найочевидніший фактор — назріла зміна поколінь, яку ми якраз уже пережили. Едіну Джеко 37, Міралему П’яничу — 33, Сеаду Колашінацу і Раді Круничу — по 30... Інакше кажучи, найкращі часи провідних боснійських футболістів позаду, тоді як наші лідери в самому розквіті.
А журналісти Sport.ua наводять цікаву викладку, зіставляючи трансферні ціни гравців української збірної і команд з нашого квартету плей-офф:
«Трансферна вартість футболістів збірної України на 120 млн євро вища, ніж у Боснії, Ізраїлю та Ісландії разом узятих. Вартість складів збірних (за даними Transfermarkt: Україна — 291,5 млн євро, Боснія і Герцеговина — 86,4 млн євро, Ізраїль — 45,5 млн євро, Ісландія — 40,7 млн євро» (24.11.23).
Водночас усе це не означає, що збірна України гарантовано пройде стиковий раунд. Преса попереджає: суперників у жодному разі не можна недооцінювати, вони битимуться, а в одному окремо взятому матчі може статися все, що завгодно. Ті ж боснійські ветерани цілком можуть на зорі кар’єри видати гру всього життя. Ну і за стилем ця команда може бути вкрай незручною: боснійці не зациклені на тактичних вишукуваннях, але грають в атлетичний футбол, чіпко і дуже агресивно.
«Давайте все ж таки не радіти завчасно. Ми вже пораділи, коли дізналися імена суперників із плей-оф відбору ЧС-2022... Чим усе закінчилося — краще не нагадувати, тож ніякої передчасної ейфорії та шапкозакидання. Наші гравці ще мають виконати непросту й відповідальну роботу, а недооцінка когось із суперників може коштувати надто дорого», — пише Михайло Цирук (Хspоrt.ua, 24.11.23).
«Треба підійти до поєдинку максимально сконцентрованими, особливо в дебюті, — попереджає колишній хавбек збірної України та київського „Динамо“ Віталій Косовський. — Бо гра на виліт тим і підступна, що в ній часто беруть гору команди нижчі за класом, але в яких виявився міцніший характер. Слід бути готовим до того, що й суперник плекає надію пробитися далі, тому, щоб завадити цьому, необхідно продемонструвати свої найкращі якості. Це має бути максимально ефективно виконана колективна робота, де не буде місця недооцінці візаві„ (Sport.ua, 24.11.23).
Ну і для всіх очевидно, що саме на таку робочу хвилю налаштований головний тренер збірної України. Коментуючи підсумки жеребкування, Ребров зізнався, що для нього не було особливої різниці, проти кого грати в плей-офф:
“Попереду ще три-чотири місяці підготовки. Дуже важливо, в якому стані підійдуть усі наші гравці до матчів плей-оф. Будемо спостерігати і за нашими гравцями, і за суперниками. Я знайомий зі збірною Боснії і Герцеговини, там підібрані хороші футболісти» (Uaf.ua, 23.11.23) .
УПЛ: інтрига на екваторі
Отже, у європейських збірних у графіку намітилася тривала пауза до весни, а ось клубні турніри — у самому розпалі. Це стосується й УПЛ, де до зимових канікул залишилося відіграти ще два тури та кілька перенесених матчів. Цього тижня турнір вийшов на екватор — відбулися матчі 15-го туру.
Зіграли, щоправда, не всі. Матч «Олександрія» — «Оболонь» було перенесено через негоду. А «Зорі» довелося переключитися на єврокубкову хвилю — 25-го листопада луганська команда провела поєдинок 4-го туру Ліги конференцій проти ізраїльського «Маккабі» з Тель-Авіва. На жаль, знову вийшло невдало. Підопічні Юрія Коваля поступилися з рахунком 2:3 і тепер у них залишилися лише теоретичні шанси на вихід із групи (відставання від другого місця, яке посідає «Маккабі», зросло до 5-ти очок).
ЗМІ, загалом, на поразку «Зорі» відреагували з розумінням. Мовляв, чого слід було чекати від команди, яка змінила за літньо-осінній період трьох наставників.
«Це була зовсім інша гра порівняно з першим поєдинком проти цього ж суперника. І хоча рахунок її виглядає більш пристойним, виглядала вона значно безнадійніше. А найсумніше, що це чітко читалося ще до матчу. З того моменту, як ми почули про відставку Кривенцова», — прокоментував фіаско «Зорі» Ігор Юрич (Ua-football.com, 26.11.23).
А ось хто цієї осені приємно дивує — це житомирське «Полісся», яке від самого початку закріпилося в групі лідерів УПЛ. Минулої п’ятниці команда Юрія Калитвинцева піднесла черговий сюрприз, зігравши внічию на виїзді з «Шахтарем» (0:0).
Преса констатує: за грою цікавішим виглядав донецький клуб, але це анітрохи не применшує досягнення футболістів із Житомира, які вищому класу гірників успішно протиставили самовіддачу укупі з ігровою дисципліною. Так, «Шахтар» створив на пару небезпечних моментів більше, але цього вечора на топовому рівні відіграв голкіпер «Полісся» Денис Бойко, який записав до свого активу кілька сейвів. Тож це багато в чому завдяки його реакції та майстерності перервалася гольова суперсерія «Шахтаря» в чемпіонатах України (41 матч).
«Колишній кіпер „Динамо“ сьогодні, безперечно, найкращий у складі команди Калітвінцева», — висловив загальну думку Юрій Яковлєв (Football24.ua, 24.11.23).
Загалом же преса визнає результат матчу «Шахтар » — «Полісся» радше закономірним.
«Гірників» можна похвалити за бажання, «вовків» — за організовані оборонні ряди. На перемогу не награв ніхто“, — таке резюме виніс Владислав Личик (Ua-football.com, 24.11.23).
Тим часом нічия у Львові ще більше підлила масла у вогонь інтриги чемпіонату України. Мабуть, такої щільності у верхній частині турнірної таблиці до середини дистанції не було ще ніколи.
„Дніпро-1“, „Полісся“ і „Кривбас“ стоять врівень (по 30 очок, при цьому дніпряни свій матч 15-го проти „Чорноморця“ туру проведуть у понеділок). На п’ять пунктів відстає від трійки лідерів „Шахтар“, але в нього дві гри в запасі, а отже потенційно він випереджає щонайменше „Полісся“ з „Кривбасом“.
„Українська Прем’єр-ліга в плані інтриги цього року взагалі не пасе задніх, тому що в нас, що не тур, то команди з верхньої та нижньої частин турнірної таблиці постійно щось з’ясовують між собою“, — вказують на однозначно позитивний момент журналісти Sport.ua (25.11.23).
І, звісно, ЗМІ чекають турнірного прогресу від київського „Динамо“, яке на сьогоднішній день посідає шосту позицію, але за втраченими очками йде нарівні з „Шахтарем“, поступаючись тільки „Дніпру-1“. І є всі підстави розраховувати, що до зимових канікул кияни ще щільніше підтягнутися до лідерів. Календар на грудень у них не найскладніший (виїзд до „Миная“ і домашні ігри з „Оболонню“ та „Металістом 1925“), а за грою — все стало помітно краще. Принаймні, „Рух“ у неділю був обіграний на одному диханні (2:0).
Тут теж не можна не торкнутися ролі тренера. Преса звертає увагу, що новий керманич „Динамо“ Олександр Шовковський перед грою з „Рухом“ досконально вивчив суперника, завдяки чому вдалося нівелювати його сильні сторони.
„Рух“ традиційно з перших хвилин намагався пресингувати. Однак „Динамо“ підготувалося до цього, тому активність львів’ян під час захисних дій не давала результату. А ось пресинг у виконанні підопічних Олександра Шовковського допоміг їм відкрити рахунок уже на 6-й хвилині матчу. Голкіпер Герета під тиском Беніто віддав неточний пас, Тимчик випередив опонента і зіграв на перехопленні, а потім завдав удару приблизно з 20 метрів», — читаємо на порталі Sport.ua (26.11.23).
«Забивши гол, „Динамо“ свідомо віддало м’яч „Руху“, розраховуючи на контратаки. У гостей було володіння над м’ячем, але не було контролю. Свої шанси „Рух“ створив після стандартів. Спочатку центрбек Слюбік не зорієнтувався, коли отримав м’яч за метр від воріт Бущана, а потім Дідик пробив головою поруч зі штангою. Комбінаційна гра в „Руху“ не виходила», — діляться спостереженнями автори сайту Ua-football.com, 26.11.23).
Тобто Київ після першого голу цілеспрямовано грав за рахунком, при цьому практично наглухо бетонуючи всі креативні спроби «Руху» і підбираючи варіанти для наступного «укусу». Як наслідок — другий м’яч «Динамо», який, до слова, народився так само, як і перший, тільки тепер у головній ролі виступив Владислав Кабаєв, який обікрав Дениса Підгурського.
2:0 на 44-й хвилині — і питання, як зазначається у звітах, було знято. Оскільки після перерви динамівці і не думали розтискати свої лещата, до того ж перехопивши в рухівців, які підсіли, контроль м’яча. І, до речі, цілком могли зробити 3:0, якби більш вдалим виявився Владислав Ванат, який вийшов на заміну.
Таким чином, рецепт перемоги виявився досить простим, але, як то кажуть, робочим.
«Про такі перемоги прийнято говорити „на класі“. Кияни віддали м’яч супернику, дозволили наробити помилок, покарали за них і вже спокійно догравали з потрібним рахунком. „Рух“ просто не міг нічого вигадати, щоб хоч якось потурбувати Бущана», — виніс резюме по матчу Андрій Фесун (Footboom1.com, 26.11.23).
Ну і звісно, преса намагається розібратися, що ж такого нового привніс у гру «Динамо» Олександр Шовковський, під керівництвом якого команда здобула другу суху і досить упевнену перемогу над вельми міцним суперником (у 14-му турі, нагадаємо, з таким самим рахунком 2:0 був повалений «Кривбас»).
Сайт «Трибуна», наприклад, звертає увагу на два дуже показові нюанси — явний прогрес із колективним відбором м’яча і експеримент із позицією Дубінчака.
«Але чи помітили ви цей ідеальний пресинг киян? Зробили все, як книжка пише. Здається, напрацювання Шовковського в ділі» (Ua.tribuna.com, 26.11.23) .
«Це було несподівано... На 75-й хвилині Шовковський випустив Костянтина Вівчаренка замість Олександра Караваєва. Позицію правого вінгера, яку до цього займав сам Караваєв, зайняв номінальний лівий захисник Владислав Дубінчак.
Нетривіальний експеримент від головного тренера. Хоча варто зазначити, що Дубінчак грав в атаці ще в академії „Динамо“. А також Владислав сам зізнавався, що більш націлений на атаку, ніж на захист» (Ua.tribuna.com, 26.11.23) .
Нескладно прочитати, що стоїть за цими двома цитатами. Ефективний пресинг — наслідок кропіткої роботи на тренуваннях під час паузи в чемпіонаті (причому відпрацювання велося цілеспрямовано під «Рух»). Вихід Дубінчака на новій позиції — це готовність до творчого пошуку з урахуванням можливостей гравця.
Крім того, багато джерел відзначили набагато більш злагоджену роботу «Динамо» в центрі поля, де чудово попрацювали Шепелєв із Бражком. До речі, звідси і надійність в обороні, яка раніше часом тріщала по швах. Загалом же і в цілому, картина вимальовується дуже пристойна. Якщо «Динамо» продовжить у тому ж дусі, з такою ж цілеспрямованістю і настроєм (до речі, тут теж респект тренеру), то боротьба за титул неодмінно ще більше загостриться.
Ігор Суркіс: відверто — про головне
Треба думати, впевнена перемога «Динамо» над «Рухом» стала приємним додатком до численних привітань на адресу президента столичного клубу Ігоря Суркіса, якому за кілька днів до матчу виповнилося 65 років.
22-го листопада на адресу ювіляра пролунало чимало теплих слів. Не лише від українських колег і близьких людей. Привітання надійшли й від футбольних очільників вищих міжнародних інстанцій — президента ФІФА Джанні Інфантіно та очільника УЄФА Александера Чеферіна, які в унісон відзначили солідний внесок президента «Динамо» в розвиток українського та європейського футболу.
«Шановний Ігорю!
Сьогодні, 22 листопада, я вітаю Вас із 65-річчям.
Нехай цей особливий день буде наповнений щастям і ми продовжимо працювати разом заради майбутнього прекрасної гри, яка об’єднує нас усіх.
Цим листом я також хотів би від щирого серця подякувати Вам за Вашу довіру, відданість, внесок і підтримку в розвиток нашого спорту і просуванні його цінностей.
Я бажаю Вам чудово провести час із сім’єю, друзями та коханими, і я з нетерпінням чекаю можливості незабаром побачити Вас знову.
Ваш у футболі,
Джанні Інфантіно» (Fcdynamo.com, 22.11.23) .
«Шановний Ігорю,
Я передаю мої найтепліші побажання з нагоди Вашого 65-річчя.
Ваша відданість і прихильність до спорту є надзвичайними. Ваша діяльність не лише вплинула на долю вашого клубу, а й залишила незгладимий слід у футболі. Нехай цей день народження стане початком ще одного року, наповненого досягненнями, міцним здоров’ям і подальшим успіхом.
Я бажаю Вам такого ж надзвичайного дня, як голи, забиті за Вашого президентства.
З Днем народження, друже!
З повагою,
Александер Чеферин,
Президент УЄФА» (Fcdynamo.com, 22.11.23).
Безумовно, така увага з боку топ-менеджерів дорогого коштує. Вони щонайменше свідчать про міжнародний авторитет президента «Динамо» і власне київського клубу, який був і залишається найтитулованішим в Україні. 16 чемпіонських титулів і 22 кубкові трофеї тільки за роки Незалежності — динамівцям є чим пишатися і є, що згадати. Зокрема — і вихід команди до півфіналу Ліги чемпіонів-1999 під керівництвом великого тренера Валерія Лобановського.
До речі, саме цю подію Ігор Суркіс вважає головною віхою у своїй динамівській історії та саме на той результат, за його словами, слід орієнтуватися нинішнім динамівцям. Про це він сказав у ювілейному інтерв’ю клубним ЗМІ, яке за традицією досить швидко розлетілося просторами Інтернету.
Журналістам безумовно імпонує відкритість динамівського президента, який ніколи не намагається відбуватися казенними фразами та завуальованими відповідями. Ось і зараз — Ігор Михайлович, наприклад, поділився емоціями, які відчуває після невдалих матчів команди:
«Щоразу, коли команда програє чи грає внічию, мені це дуже не подобається, напружуються нерви й хочеться все залишити. Але наступного дня розумієш, що маєш робити свою справу і намагатися досягти кращих результатів» (Football.ua, 22.11.23).
Цікаво було дізнатися про те, як київський клуб функціонує в період війни:
«Насамперед, сьогодні ми маємо допомагати нашим військовим, що ми й робимо. ФК „Динамо“ (Київ) і Фонд братів Суркісів уже більш ніж на мільярд гривень передали різної допомоги нашим захисникам. Будемо продовжувати це робити до нашої перемоги. Ми маємо вигнати ворогів з нашої землі і жити у вільній Україні.
Для нас дуже важливим було зберегти юних вихованців клубу, бо багато хто з них разом зі своїми батьками поїхали хто куди. У перші дні війни ми взагалі не могли зрозуміти, де вони. Велика допомога була від мого брата, який зміг усіх зібрати і фактично ми не втратили наших дітлахів. Усі повернулися, і це дуже важливо для перспектив розвитку клубу. Тому можу сказати, що у „Динамо“ є майбутнє, наша школа робить свою справу.
На цей час майже всі хлопці, які грають у „Динамо“, крім Рамадані, Беніто, Діалло і кількох українців, пройшли клубну Академію. Це дуже важливо. Коли війна закінчиться, і нам потрібно буде посилитися, ми це обов’язково зробимо. Зараз на цих хлопців покладається надія...
Що ж стосується моєї підтримки клубу, то я працюватиму, доки будуть сили і допомога від моєї сім’ї: брата, дружини, доньок» (Sport.ua, 22.11.23).
Говорячи про ситуацію в українському футболі загалом, Ігор Суркіс віддає належне Президенту України Володимиру Зеленському, багато в чому завдяки якому нам вдалося зберегти чемпіонат:
«Президент України Володимир Зеленський сказав, що футбол має бути. Він сам захоплюється футболом, я це знаю. Він неодноразово грав за різні команди — артистів, ветеранів, навіть за „Динамо“. Тому існування футболу можливе в тому числі завдяки нашому Президенту» (Champion.com.ua, 22.11.23).
А, мабуть, головний меседж в інтерв’ю Ігоря Суркіса — це впевненість у тому, що в нашого футболу є майбутнє:
«Ця війна закінчиться 100% нашою перемогою, а вже тоді будемо розвивати футбол. Головне, що ми його не втратили...» (Sport.ua, 22. 11.23).
Віктор ЖУРАВЛЬОВ
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
