Колонка Олександра Липенка. Рудакова охороняли автоматники...

Євген Рудаков — заслужений майстер спорту, воротар. У київському «Динамо» провів 14 сезонів. За цей час шість разів ставав чемпіоном СРСР, чотири рази — срібним призером, тричі разом із командою вигравав Кубок країни. Євген Васильович був членом символічного клубу воротарів імені Льва Яшина. На його рахунку 206 матчів без пропущених м’ячів.

До цього яскравого списку слід додати ще й перемоги в Кубку кубків і Суперкубку УЄФА 1975 року. Воротар динамівців Києва провів 48 поєдинків у складі збірної СРСР, шість — в олімпійській команді країни. Срібний призер Євро-1972, за підсумками цього турніру його занесли до символічної збірної Європи. Бронзовий призер Олімпіада-1976 у Монреалі. У 1971 році знаменитий динамівець був удостоєний звання «Найкращий футболіст країни».

Отримавши запрошення в «Динамо», Рудаков два роки виступав у дублюючому складі. 1964 року, коли киян очолив Віктор Олександрович Маслов, Євген дебютував в основному складі в матчі проти «Крильєв Совєтов» (Куйбишев) і відстояв у «суху».

А ось у наступному своєму матчі за основу киян проти московського «Торпедо» Євген пропустив м’яч між ніг після дальнього удару Гусарова — 1:2. Тоді Рудакова свистом проводжали київські фанати.

Маслов, оголошуючи склад на наступний матч динамівців проти «Чорноморця», назвав Рудакова. У роздягальні запанувала мертва тиша. І на поле воротар вийшов під свист трибун. Однак зібрався, зробив кілька сейвів, повірив у себе і допоміг команді перемогти.

1969 року відбірковий матч чемпіонату світу збірна СРСР із Рудаковим у воротах проводила в Белфасті проти збірної Північної Ірландії. Протистояння католиків і протестантів у цьому місті досягло апогею. Покинули Белфаст наші дипломати, закрилося консульство СРСР. Проведення матч було під великою загрозою. З’явилася інформація, що, мовляв, одна з протиборчих сторін збирається викрасти двох гравців радянської команди Євгена Рудакова та Альберта Шестерньова, як заручників.

Коли гравцям гостей дозволили прогулянку Белфастом, двоє охоронців з автоматами ні на крок не відходили від Євгена та Альберта.

Рудаков відстояв матч на «нуль». Своїми руками-«щупальцями» киянин діставав «мертві» м’ячі. Ірландські спортивні журналісти у своїх звітах про матч дали нашому воротареві прізвисько «восьминіг».

У Мексиці, де наша збірна готувалася до старту на чемпіонаті світу-1970, в останньому контрольному матчі зі збірною Венесуели Євген взяв «намертво» м’яч після гарматного удару нападника суперників. Перестрибуючи через Рудакова, Шестерньов коліном вибив йому ключицю. Динамівця терміново відправили до шпиталю, де під загальним наркозом зробили надскладну операцію. За день до початку чемпіонату основного воротаря збірної відправили до Києва. Ось таке воно воротарське життя.

Автор першого забитого м’яча в Кубку чемпіонів

Анатолій Пузач (заслужений майстер спорту, нападник,). У «Динамо» грав із 1965 по 1973 рік.

Володар чотирьох золотих медалей чемпіона СРСР, володар Кубка-1966. У чемпіонатах СРСР зіграв 215 матчів, забив 49 м’ячів. У 16 єврокубкових зустрічах відзначився 7 разів. 19 матчів провів у збірній країни. Учасник ЧС-1970. До списків «33-кращих» включався 4 рази.

Анатолій Кирилович забив перший динамівський м’яч у Кубку європейських чемпіонів. Це сталося 210 вересня 1967 року в Глазго вже на 3-й хвилині поєдинку проти на той момент володаря цього призу шотландського «Селтіка». Кияни виграли — 2:1. А місцева преса назвала Пузача найкориснішим гравцем зустрічі.

І друге досягнення київського форварда по-своєму цікаве. На ЧС-1970 у Мексиці ФІФА вперше дозволила командам проводити заміни. У другому таймі матчу-відкриття Мексика — СРСР, що відбувся 31 травня, Пузач замінив свого товариша по київському «Динамо» Віктора Серебряникова і, таким чином, увійшов в історію, як учасник першої (історичної) заміни на мундіалях.

Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua