«Ще трохи і ми побачимо повторення історії з «Міланом» двадцятирічної давнини», — Микола Несенюк про симпатію до «Жирони»

Відомий журналіст Микола Несенюк висловився з приводи зростаючої симпатії українських вболівальників на адресу іспанської «Жирони», де нині віступають два відчизняних легіонера — Віктор Циганков та Артем Довбик.

«На початку двохтисячних величезна кількість українських любителів футболу нібито щиро вболівала за італійський „Мілан“. Причина була вагома — за цю італійську команду почав грати киянин Андрій Шевченко, який перейшов до „Мілану“ із київського „Динамо“. З перших же матчів за нову команду Шевченко почав забивати м’ячі і згодом став безумовним лідером прославленого клубу здобувши з ним Кубок чемпіонів та „золотий м’яч“ кращого футболіста планети. З кожним новим сезоном кількість українських „уболівальників“ італійського клубу зростала і, здавалося, цьому не буде кінця.

Кінець був. Причому цілком передбачуваний. Щойно українець Шевченко припинив свої виступи в Італії число вищезгаданих „уболівальників“ почало стрімко падати і вже за пару років ці „уболівальники“ зовсім зникли з горизонту. Ніби все логічно: нема Шевченка — нема кохання!

Коли ж подумати, то стає очевидним — українські футбольні „уболівальники“, принаймні більша їхня частина, готові були стати фанатами будь-якої команди, за яку би грав українець і яка би вигравала європейські трофеї. Якби Шевченко перейшов у 1999 році не до „Мілану“, а до „Ліверпулю“ чи „Баварії“, вони би всі як один стали „фанатами“ згаданих команд.

Скажу більше, коли би Андрій перейшов до московського „Спартака“ (чому ні — наприкінці дев’яностих ми з к@ц@пами дуже навіть дружили), то „уболівальників“ згаданого колективу у нас було би кілька мільйонів. Звісно, це все припущення. Аби їх перевірити потрібна або машина часу (що неможливо), або новий Андрій Шевченко (що майже неможливо).

Тож за відсутності серед українських футболістів гравця масштабу Шевченка, або хоча би близького до нього, нашим „уболівальникам“ не ніяк випадала нагода масово перефарбуватися у кольори іноземної команди. До цього сезону жоден українець, який грає за кордоном, не став безумовним лідером своєї команди, хоча такі сподівання були.

Здавалося, історію про „наш "Мілан“ можна вже забути як сумний курйоз вже досить давніх часів. Аж раптом українець Артем Довбик почав забивати м’ячі граючи за іспанську „Жирону“. Команду, про існування якої більшість українських любителів футболу досі й не здогадувалася. І почалося — „Жирона“, яка несподівано успішно виступає у поточному чемпіонаті Іспанії, вийшла на перші шпальти українських спортивних і не лише спортивних видань. Ще трохи і ми побачимо повторення історії з „Міланом“ двадцятирічної давнини. Коли так, то це буде не повторення тої історії, а пародія на неї. І не лише тому, що нинішній „Жироні“ до того „Мілану“ як Довбику до Шевченка. А тому що людям нашим нині не до футболу», — написав Несенюк на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.