Володимир Бражко: «Досі не усвідомлюю, що це не сон»

Півзахисник «Динамо» Володимир Бражко дав інтерв’ю «вЗбірній» у потязі по дорозі на збір збірної України.

— Як ти дізнався про виклик до національної збірної?

— Спочатку мені подзвонив агент і сказав: «Можливо поїдеш на тренування». А за пару днів уже дізнався, що їду повноцінно. Дуже зрадів, зателефонував відразу мамі, родичам. Всі щасливі. Це була моя дитяча мрія, дуже вдячний тренерам за виклик і досі ще не усвідомлюю, що це не сон. Буду робити все, аби закріпитись і гідно представляти свою країну на міжнародній арені.

— Тепер ти знову будеш у команді із Сидорчуком. Ви коли-небудь грали разом?

— Ні.

— Наскільки ви добре знайомі?

— Дуже добра знайомі. Я коли ще приїхав вперше на збір із «Динамо», він мене підтримував, підказував. Він досвічений гравець, який завжди підкаже і у житті, і на полі. Я дуже добре до нього ставлюся, завжди його слухаю і дивлюся, як він поводиться і в побуті, і на полі.

— Степаненко не зможе зіграти. А чим ти за нього кращий?

— (Сміється). Нічим. Не буду нічого казати. Тарас дуже важлива людина на полі. Я особисто з ним не знайомий, але чув, що він багато працює над собою. Сильний професіонал і лідер команди. Дуже хочеться з ним познайомитись і поспілкуватися.

— Зараз у тебе в цій збірній багато знайомих?

— Так, тут трошки з «молодіжки» і знайомих по «Динамо». З рештою хлопців познайомимося згодом. Дуже вже хочу тренуватися і відчути атмосферу збірної.

— Яке твоє враження від команди Сергія Реброва?

— Звичайно, я дивився всі матчі, і мені дуже подобається стиль гри і те, як хлопці працюють на полі.

— З тренером вже спілкувався?

— Ну так… Коли він приїздив на базу «Динамо», перекинулися кількома словами.

— Олександр Шовковський дав якісь настанови перед від’їздом?

— Ні. Але ще коли на зборі спілкувалися, він сказав: «Добре працюєш. Якщо так продовжиш, то може і до збірної поїдеш». Так і сталося.

— Що для тебе найважливіше на позиції опорного півзахисника?

— Спокій з м’ячем і без м’яча. Грати з командою, тримати ритм гри.

— На кого намагаєшся рівнятися?

— Мені дуже подобається Родрі з «Манчестер Сіті». Те як він швидко працює з м’ячем і контролює темп.

— Який би номер ти хотів у збірній?

— (Сміється). Нема різниці. Я просто дуже радий, що я тут. Треба працювати і все. Ну, Тараса Степаненка поки немає… Який дадуть, такий і буде. Цей номер по позиції.

— Влітку олімпійська збірна зіграє у Франції…

— Так, перед молодіжним Євро ми ставили мету вийти на Олімпіаду. Все добре. Тепер сподіваюся, що клуби домовляться із асоціацією, і ми туди поїдемо. Бо це вперше в історії України.

— Хотів би зіграти і на Євро, і на Олімпіаді?

— Якщо так тренери вирішать — я тільки за. Сил вистачить, сто відсотків.