Йожеф Сабо склав символічну збірну України часів Незалежності

Колишній наставник збірної України та київського «Динамо» Йожеф Сабо склав символічну команду «синьо-жовтих» часів Незалежності.

Шовковський — Миколенко, Головко, Ващук, Лужний — Бражко, Максимов, Коноплянка, Ярмоленко — Ребров — Шевченко.

Воротарі. Однозначно Шовковський. Він грав у мене в «Динамо» і збірній, я бачив його щодня, як він працює і прогресує. Саша у мене виріс у справжнього воротаря.

Лунін тільки починає. Потенціал у нього великий, але якщо він залишиться в Реалі, то може пропасти. При Куртуа він грати точно не буде. Андрію потрібно шукати новий клуб після хорошого сезону в «Реалі». Що стосується Пятова, то це просто воротар середнього рівня.

Лівий захисник: Несмачний був хороший, зараз Миколенко непоганий, показує характер, молодий, грає в сильному чемпіонаті. Мій вибір — Миколенко.

Центральні захисники: Без варіантів — Головко. Він довго грав в основі, був дисциплінованим і жодних нарікань у мене до нього не було ніколи. Головко дуже класно грав один в один і міг перекрити повітря будь-якому топ-нападнику. 

Другий мій вибір — Ващук, який у мене грав ліберо. Пам’ятаю, коли ми грали в Парижі проти ПСЖ у Лізі чемпіонів, після матчу до мене підійшли французькі журналісти і дивувалися: «Як у вас такий молодий хлопець грає ліберо? На цій позиції в основному виступають досвідчені футболісти 30+».

Ващук виконував усі мої вимоги, прекрасно страхував, але трохи поступався у швидкості. Забарний хороший захисник, але його кар’єра тільки починається.

Правий захисник: Лужний перевершив усіх на цій позиції. Лужний — це кінь! Він атакував з флангу, віддавав гольові передачі, при цьому встигав повертатися назад. Швидкий, злий, і найголовніше — його всі слухалися. Лужний був як граючий тренер. Не дарма його Венгер в «Арсенал» забрав.

Опорник: Я назву Бражка, мені він дуже подобається. Це універсальний півзахисник, який вміє робити все. Він хороший у страховці і відборі, у нього є удар і бачення поля. Раніше в нас таких гравців не було. Я не розумію, чому його досі ніхто не купить, напевно, «Динамо» не продає. Упевнений, що Бражко гратиме в Європі, у цього хлопця велике майбутнє.

Центральний півзахисник: Я би поставив Максимова. Це був чудовий гравець, як і Михайленко. Вони виконували всі вимоги, були фізично здоровими і хорошими, як у відборі, так і в атаці. 

Малиновський мені теж подобається, але останнім часом він здав. Можливо, далася взнаки психологія і часті переходи з команди в команду.

Лівий півзахисник: Коноплянка свого часу був хороший, я виберу його. Зараз Мудрика в Англії навчили відходити назад, він почав відбирати. Я дуже здивований, тому що в «Шахтарі» він цього не робив. Чекаємо від Мудрика кращої гри.

Правий півзахисник: Я виберу Ярмоленка. Прекрасний футболіст! Зміщувався з флангу в центр, пробивав, відмінно взаємодіяв із партнерами. Не дарма його «Боруссія» (Дортмунд) купила. Чому Ярмоленко не заграв у Європі? Мені здається, наші футболісти психологічно ламаються, коли переходять у закордонні клуби. Там зовсім інше ставлення. Ми брали футболістів на два дні на базу перед грою, готували їх, розмовляли, а там у день гри приїхали, зробили зарядку і вже матч.

У чому Ярмоленко кращий за Циганкова? Циганков робить усе те саме, що і Ярмоленко, він теж прекрасний футболіст, просто Андрій почав це робити першим.

Атакувальний півзахисник/нападник в відтяжці: Звичайно, Ребров! Це я склеїв Реброва і Шевченка в нападі. Сергій — забивний, режимний, ніколи не порушував дисципліни, все виконував. Також Ребров добре відпрацьовував в обороні, на відміну від того ж Шевченка. Ребров — це приклад усім футболістам!

Сергій дуже захоплювався радіоаматорством, але це мені не заважало. До другої години ночі він не сидів, в основному після вечері займався. Мені на нього ніхто не скаржився, і я йому зауважень із цього приводу не робив.

Центрфорвард: Шевченко — номер 1, тут і говорити нічого! Він міг пропасти, але я в нього вірив, і він став найкращим. Я не хочу багато згадувати про Андрія, бо він ображається. Шевченко, напевно, читав мої попередні інтерв’ю, де я розповідав, як доводилося його рятувати, і йому не сподобалися мої слова. Сподіваюся, пізніше він усвідомить, що був не правий.

Андрій Піскун