Український тренер Юрій Гура, який у розпал весни став біля керма найтитулованішого клубу Молдови тираспольського «Шерифа», розповів про тримісячний період роботи в ньому. Враженнями про це 48-річний фахівець поділився одразу ж після повернення з Тирасполя в Україну.
Юрій Гура. Фото: fc-sheriff.com— «Шериф» я офіційно очолив за два тури до фінішу сезону-2023/24, — каже Юрій Гура, — Хоча готувати команду почав ще туром раніше, перед домашнім матчем чемпіонату з «Мілсами» 4 травня. У цій грі я ще не був на тренерській лаві, спостерігав за грою з трибуни. Потім було міжсезоння, в яке наша команда провела серію контрольних матчів, які були спрямовані на підготовку до старту в Лізі Європи. У першому двораундовому поєдинку з азербайджанською «Зірою» ми зуміли пройти далі завдяки вдалій серії пенальті, а от наступний суперник, шведський «Ельфсборг», виявився значно сильнішим, перегородивши нам шлях у турнірі.
— Коли дізналися про свою відставку?
— Наступного дня після домашньої перемоги у стартовому турі чемпіонату над «Дачією» з Буюкань — 2:0. Мене запросили на зустріч із керівництвом і повідомили про це рішення. Розлучилися з «Шерифом» по-джентльменськи, потиснувши один одному руки і побажавши удачі.
— Відставка стала для вас несподіванкою?
— Взагалі-то, так. Хоча до цього, схоже, все йшло. Але як би там не було, а період, проведений мною в «Шерифі», став дуже серйозним досвідом. Пограти в Лізі Європи — це дорогого коштує. Вражень від участі в єврокубковому турнірі залишилося багато. І не лише у футбольному плані, а й узагалі. Скажімо, побачив значно оновлений Баку, який нагадує справжній мегаполіс. Запам’яталася й подорож до Швеції, де ми зустрічалися з «Ельфсборгом». Мене дуже вразила інфраструктура, організація футбольного господарства та гри цього клубу. Тож є що згадати.
— За три місяці враження про рівень молдовського футболу ви, мабуть, встигли сформувати. Який він?
— Можу сказати, що чемпіонат України значно сильніший.
— Когось зі знайомих людей у Молдові зустріли?
— Так, Дениса Дедечка. Колись він грав в «Олександрії», а зараз захищає кольори «Зімбру». Було приємно з ним побачитися, коли «Шериф» зустрічався з кишинівцями наприкінці минулого чемпіонату і в контрольному матчі. Денис хоч і має поважний за футбольними мірками вік (йому 37 років — прим. ред.), проте є одним із провідних гравців у чемпіонаті Молдови.
— А що скажете про Молдову загалом і про Тирасполь зокрема?
— Особливої різниці між Україною та Молдовою я не побачив, адже там зараз дуже багато українців. Це було для мене доволі цікавим і водночас приємним фактом. У самому Кишиневі населення більше розмовляє молдовською чи румунською мовою, а от у Тирасполі в навколишніх придністровських містах і селах часто доводиться чути українську. Мені здається, що українців там більша частина. Утім, це й не дивно, адже цей регіон впритул межує з кордоном з Україною. Там уже давно відбулося змішання крові, тому не дивно, що в Тирасполі часто чую суржик. Такий, як у нас на Одещині чи на моїй Кіровоградщині.
— Що вас вразило під час перебування в Придністров’ї?
— Багато чого. Відвідав легендарну Бендерську фортецю, в якій останні роки життя провів гетьман Іван Мазепа, що опинився там разом зі шведським королем-утікачем Карлом ХII після поразки в Полтавській битві. У тій же фортеці після смерті Мазепи новим гетьманом війська Запорозького Пилипом Орликом було підписано першу Конституцію України. Можете собі уявити, яка історична цінність цього документа. Враження після відвідин Бендерської фортеці, в якій була цікава екскурсія, залишилися незабутніми. Побував я і в Кіцканському монастирі, де зібрано чимало святинь — зокрема, срібний із позолотою хрест із часткою Животворящого Хреста Господнього. Також був приємно здивований і традиціями молдовських та придністровських виробників харчової промисловості.
Спробувавши виготовлені за Держстандартом відомі ще з давніх часів напої — «Крем-Соду», «Лимонад», «Тархун», «Буратіно», отримав справжню насолоду. Вони нагадали мені смак дитинства. Куштував я і молдовське сухе вино домашнього приготування — дуже сподобалося. А ще знамениті тираспольські коньяки заводу «Kvint». Тільки не подумайте, що в Тирасполь я їздив, щоб усі три місяці пиячити(сміється).
Юрій Остроумов
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
