Одним із героїв 4-го туру чемпіонату України став нападник «Олександрії» Олександр Філіппов, який зробив хет-трик у переможному матчі з донецьким «Шахтарем» (4:3). Не випадково він увійшов до символічної збірної трьох минулих ігрових днів у еліті.
— Перемагати «Шахтар», та ще й забивши йому чотири м’ячі — це явище рідкісне. Які у зв’язку з цим були відчуття після гри?
— Справді, не щоразу вдається перемагати донецький «Шахтар». Тим більше, у такій драматичній грі, коли під час матчу програєш 0:2 і зрештою вириваєш перемогу. Це дорогого варте. Тому відчуття лише приємні. Особливо якщо врахувати, що для «Олександрії» це була перша домашня гра, було національне свято — День Незалежності, було багато глядачів. Дякую їм велике за підтримку, за їхню віру в нас. Ми зробили все, щоб порадувати і себе, і наших уболівальників.
— Під час матчу ваша команда поступалася в рахунку 0:2. Чи не виникало тоді підсвідомої думки, що компенсувати таку різницю у грі з чемпіоном буде нереально?
— Звичайно, коли програєш у два «сухих» м’ячі, і тим більше, такій команді, як «Шахтар», то природно мимоволі підкрадаються думки, що все це важко і нереально. Але добре, що ми самі повірили у свої сили та продовжували гнути свою лінію, пресингувати. Не все, щоправда, у нас виходило — особливо у перші 25 хвилин, коли «Шахтар» забив другий м’яч. Не все виходило і в лінії оборони, і в півзахисті, і в атаці. Добре, що до закінчення першого тайму змогли відігратися, і в перерві в гру було внесено корективи. Це дозволило виправити ситуацію — забити два м’ячі та вирвати перемогу.
— Раніше робити хет-трики вам вдавалося?
— Ні, він у мене перший на такому серйозному рівні. До цього були один чи два хет-трики, але на аматорському, коли я робив свої перші кроки у футболі, граючи в Донецьку на першість області.
— А скільки було у вашій кар’єрі «дублів» — рахували?
— Не рахував. Але їх було достатньо. При цьому щоразу чогось не вистачало, щоб забити третій м’яч. Бувало, що мене замінювали чи не було сприятливих моментів. А може у самого вже бажання не вистачало, що дуже погано. Тим радісніше на душі від мого суботнього досягнення.
— Згадайте, як зароджувався кожен із трьох ваших голів…
— Перший гол вийшов завдяки нашому пресингу. Ми добре «накрили» «Шахтар» на його половині поля — те, що нам не вдавалося у перші хвилини поєдинку. Загалом змусили донеччан помилитися. Я «прочитав» передачу на воротаря і скористався ситуацією: прокинув м’яч і забив уже в порожні ворота. Другому м’ячу, який я забив із пенальті, передувала наша зарядженість на другий тайм. Пішла швидка атака нашим лівим флангом, потім звідти пішла хороша передача і м’яч влучив у руку оборонцеві. Рефері призначив одинадцятиметровий, який я реалізував. Хотілося б, звичайно, пробити пенальті трохи впевненіше, але головне, що м’яч у воротах. А щодо третього голу можу сказати, що хлопці добре зіграли на випередження у відборі м’яча на своїй половині поля — компактно, як і просив тренерський склад. Побачивши м’яч, що котився до мене, першою думкою було зберегти його. Коли ти перебуваєш на своїй половині поля, то зазвичай перед тобою завжди є захисник команди суперника. Але так вийшло, що гравці «Шахтаря» у цьому моменті провалилися і я, побачивши перед собою вільний простір, побіг уперед. А потім добре вдалося прикрити м’яч корпусом від захисника, що переслідував, і пробити на виконаня після виходу віч-на-віч з воротарем.
— При пробиття пенальті у вас є якийсь особливий секрет?
— Немає жодного секрету. Просто до удару я намагаюся подумки вибрати кут, в який битиму і дивлюся вже по воротареві. Дуже рідко змінюю думку та ідею, куди саме спрямую удар. Якщо твердо вирішив та націлився — туди й пробиваю.
— Що сказав у роздягальні під час перерви у матчі Руслан Ротань?
— Звичайно, розмова була трохи на підвищених тонах, тому що ми не повинні були давати такий зазор — тим більше гравцям «Шахтаря». Програвати 0:2 — це, звичайно, важко. Тому після такого рахунку потрібно ще більше зусиль для того, щоб відігратися. Потрібно було йти вперед, шукати свого шансу. Добре, що забили два м’ячі, а потім у перерві були внесені корективи щодо захисних дій і як правильно пресингувати, щоб футболісти донецької команди перебували в цейтноті часу. Ми розуміли, що можемо змінити перебіг поєдинку. Головне було вийти ще більш зарядженими, мобільнішими і використовувати ті моменти, які обов’язково будуть.
— Коли відчули, що можна обіграти «Шахтар»?
— До гри я розумів, що «Шахтар» — чемпіон країни. Проте з усіма командами можна грати — за рахунок організованості, компактності, бажання, самовіддачі та віри у свої сили. Звичайно, хвилювання є, як і перед будь-якою іншою грою. Але ми виходили на поле саме з тією самою вірою у власні сили, тим більше, що мали грати перший матч перед своїми вболівальниками. Ми вірили в те, що зможемо зробити сюрприз.
— Підсумковий рахунок 4:3 на табло говорить про силу «Олександрії» чи слабкість «Шахтаря» у конкретному матчі?
— Не ставив би питання таким чином. У цій грі, як я вже казав, ми були зарядженими. Я бачив це. Ми більше хотіли, більше намагалися. За рахунок цих якостей, як і за рахунок віри та везіння (без цього теж у футболі не обійтися) ми змогли досягти позитивного результату. Водночас кожен із нас розумів, що «Шахтар» важко увійшов у сезон, тому є можливість цим скористатися.
— Поздоровлень після суботнього поєдинку було багато?
— Не набагато більше, ніж після звичайних перемог чи забитих м’ячів. Але як би там не було, а після перемоги над чемпіоном, та ще й першого у кар’єрі хет-трику, вітань справді було багато. Від рідних, близьких та друзів. За що їм усім дякую. Цей момент залишиться у моїй пам’яті.
— Три матчі — три перемоги та лідерство у таблиці. Це багато до чого зобов’язує, чи не так?
— Ми добре розпочали сезон: три перемоги над непростими суперниками, дві з яких на виїзді. Проти ЛНЗ та «Зорі» було дуже важко, але успіх у цих поєдинках показав, що «Олександрія» має командний дух. Головне в цій ситуації в жодному разі не розслаблятися та не спочивати на лаврах, а продовжувати працювати ще більше. Під час підготовки до сезону ми багато і старанно працювали, продуктивно пройшовши тренувальні збори. Тому зараз немає часу зменшувати оберти, а навпаки — потрібно нарощувати темп, продовжуючи працювати найсерйознішим чином. Тільки за рахунок цього і можна досягати успіхів.
— Додатковий вихідний заробили?
— Ні, все йде за звичним графіком, який розписаний щодня. Одного вихідного цілком достатньо, щоб хлопці могли перевести дух, відпочити, побути з сім’ями та порадіти. А вже протягом цього тижня готуватися до не менш важливої та важкої домашньої гри із ковалівським «Колосом».
— Як працюється під керівництвом Руслана Ротаня?
— З Русланом Петровичем працюється досить комфортно, оскільки це тренер, який тонко розуміє гру і має свій підхід. Він дуже багато нам пояснює, проводиться багато теорії та практики. Видно, що Руслан Ротань має свої ідеї, спрямовані на розвиток як індивідуального вдосконалення футболістів, так і командної гри. Ми розуміємо, що робити на футбольному полі та прагнемо максимальних результатів. У цьому плані все чудово.
— В Олександрії швидко освоїлися?
— Так. Адже я й раніше приїжджав до Олександрії — і з чернігівською «Десною», і з «Дніпром-1». Це не дуже велике місто, тому багато часу для того, щоб освоюватись у ньому, не потрібно. В Олександрії все компактно, все поряд. Місто хоч і невелике, але затишне і красиве. Живемо на клубній базі разом із хлопцями. У вільний час можемо вибратися до центру попити кави, трохи відпочити та поспілкуватися.
— За хет-трик перед партнерами виставлятиметеся?
— І не лише за хет-трик, а й за перший гол. Всі ці м’ячі були дебютними у моїх виступах за нову команду, тож обов’язково виставлюся перед хлопцями. Це все їхня заслуга, адже ми виступаємо як команда, а не індивідуально.
— Волею календаря в наступних трьох турах «Олександрія» гратиме з командами з Київської області, які на старті чемпіонату аж ніяк не вражають — «Колосом», «Оболонню» та «Лівим берегом». У таких ситуаціях часто злий жарт може зіграти недооцінка суперників…
— Ми не звертаємо уваги лише на турнірні справи, адже у всіх бувають погані старти та невдалий початок чемпіонату. Для нас це не так важливо. Ми бачимо силу суперника і знаємо, що найближчий із них, ковалівський «Колос», дуже досвідчена та хороша команда. На даний момент вона хоч і не показує результату, проте є організованим колективом, який мало пропускає та вміє створювати моменти. Тому очікуємо не менш важкої гри, ніж із «Шахтарем». Будемо до неї готуватися та належним чином налаштовуватись.
В'ячеслав Кульчицький