Одним із героїв 4-го туру чемпіонату України став нападник «Олександрії» Олександр Філіппов, який зробив хет-трик у переможному матчі з донецьким «Шахтарем» (4:3). Не випадково він увійшов до символічної збірної трьох минулих ігрових днів у еліті.
Олександр Філіппов— Перемагати «Шахтар», та ще й забивши йому чотири м’ячі — це явище рідкісне. Які у зв’язку з цим були відчуття після гри?
— Справді, не щоразу вдається перемагати донецький «Шахтар». Тим більше, у такій драматичній грі, коли під час матчу програєш 0:2 і зрештою вириваєш перемогу. Це дорогого варте. Тому відчуття лише приємні. Особливо якщо врахувати, що для «Олександрії» це була перша домашня гра, було національне свято — День Незалежності, було багато глядачів. Дякую їм велике за підтримку, за їхню віру в нас. Ми зробили все, щоб порадувати і себе, і наших уболівальників.
— Під час матчу ваша команда поступалася в рахунку 0:2. Чи не виникало тоді підсвідомої думки, що компенсувати таку різницю у грі з чемпіоном буде нереально?
— Звичайно, коли програєш у два «сухих» м’ячі, і тим більше, такій команді, як «Шахтар», то природно мимоволі підкрадаються думки, що все це важко і нереально. Але добре, що ми самі повірили у свої сили та продовжували гнути свою лінію, пресингувати. Не все, щоправда, у нас виходило — особливо у перші 25 хвилин, коли «Шахтар» забив другий м’яч. Не все виходило і в лінії оборони, і в півзахисті, і в атаці. Добре, що до закінчення першого тайму змогли відігратися, і в перерві в гру було внесено корективи. Це дозволило виправити ситуацію — забити два м’ячі та вирвати перемогу.
— Раніше робити хет-трики вам вдавалося?
— Ні, він у мене перший на такому серйозному рівні. До цього були один чи два хет-трики, але на аматорському, коли я робив свої перші кроки у футболі, граючи в Донецьку на першість області.
— А скільки було у вашій кар’єрі «дублів» — рахували?
— Не рахував. Але їх було достатньо. При цьому щоразу чогось не вистачало, щоб забити третій м’яч. Бувало, що мене замінювали чи не було сприятливих моментів. А може у самого вже бажання не вистачало, що дуже погано. Тим радісніше на душі від мого суботнього досягнення.
— Згадайте, як зароджувався кожен із трьох ваших голів…
— Перший гол вийшов завдяки нашому пресингу. Ми добре «накрили» «Шахтар» на його половині поля — те, що нам не вдавалося у перші хвилини поєдинку. Загалом змусили донеччан помилитися. Я «прочитав» передачу на воротаря і скористався ситуацією: прокинув м’яч і забив уже в порожні ворота. Другому м’ячу, який я забив із пенальті, передувала наша зарядженість на другий тайм. Пішла швидка атака нашим лівим флангом, потім звідти пішла хороша передача і м’яч влучив у руку оборонцеві. Рефері призначив одинадцятиметровий, який я реалізував. Хотілося б, звичайно, пробити пенальті трохи впевненіше, але головне, що м’яч у воротах. А щодо третього голу можу сказати, що хлопці добре зіграли на випередження у відборі м’яча на своїй половині поля — компактно, як і просив тренерський склад. Побачивши м’яч, що котився до мене, першою думкою було зберегти його. Коли ти перебуваєш на своїй половині поля, то зазвичай перед тобою завжди є захисник команди суперника. Але так вийшло, що гравці «Шахтаря» у цьому моменті провалилися і я, побачивши перед собою вільний простір, побіг уперед. А потім добре вдалося прикрити м’яч корпусом від захисника, що переслідував, і пробити на виконаня після виходу віч-на-віч з воротарем.
— При пробиття пенальті у вас є якийсь особливий секрет?
— Немає жодного секрету. Просто до удару я намагаюся подумки вибрати кут, в який битиму і дивлюся вже по воротареві. Дуже рідко змінюю думку та ідею, куди саме спрямую удар. Якщо твердо вирішив та націлився — туди й пробиваю.
— Що сказав у роздягальні під час перерви у матчі Руслан Ротань?
— Звичайно, розмова була трохи на підвищених тонах, тому що ми не повинні були давати такий зазор — тим більше гравцям «Шахтаря». Програвати 0:2 — це, звичайно, важко. Тому після такого рахунку потрібно ще більше зусиль для того, щоб відігратися. Потрібно було йти вперед, шукати свого шансу. Добре, що забили два м’ячі, а потім у перерві були внесені корективи щодо захисних дій і як правильно пресингувати, щоб футболісти донецької команди перебували в цейтноті часу. Ми розуміли, що можемо змінити перебіг поєдинку. Головне було вийти ще більш зарядженими, мобільнішими і використовувати ті моменти, які обов’язково будуть.
— Коли відчули, що можна обіграти «Шахтар»?
— До гри я розумів, що «Шахтар» — чемпіон країни. Проте з усіма командами можна грати — за рахунок організованості, компактності, бажання, самовіддачі та віри у свої сили. Звичайно, хвилювання є, як і перед будь-якою іншою грою. Але ми виходили на поле саме з тією самою вірою у власні сили, тим більше, що мали грати перший матч перед своїми вболівальниками. Ми вірили в те, що зможемо зробити сюрприз.
— Підсумковий рахунок 4:3 на табло говорить про силу «Олександрії» чи слабкість «Шахтаря» у конкретному матчі?
— Не ставив би питання таким чином. У цій грі, як я вже казав, ми були зарядженими. Я бачив це. Ми більше хотіли, більше намагалися. За рахунок цих якостей, як і за рахунок віри та везіння (без цього теж у футболі не обійтися) ми змогли досягти позитивного результату. Водночас кожен із нас розумів, що «Шахтар» важко увійшов у сезон, тому є можливість цим скористатися.
— Поздоровлень після суботнього поєдинку було багато?
— Не набагато більше, ніж після звичайних перемог чи забитих м’ячів. Але як би там не було, а після перемоги над чемпіоном, та ще й першого у кар’єрі хет-трику, вітань справді було багато. Від рідних, близьких та друзів. За що їм усім дякую. Цей момент залишиться у моїй пам’яті.
— Три матчі — три перемоги та лідерство у таблиці. Це багато до чого зобов’язує, чи не так?
— Ми добре розпочали сезон: три перемоги над непростими суперниками, дві з яких на виїзді. Проти ЛНЗ та «Зорі» було дуже важко, але успіх у цих поєдинках показав, що «Олександрія» має командний дух. Головне в цій ситуації в жодному разі не розслаблятися та не спочивати на лаврах, а продовжувати працювати ще більше. Під час підготовки до сезону ми багато і старанно працювали, продуктивно пройшовши тренувальні збори. Тому зараз немає часу зменшувати оберти, а навпаки — потрібно нарощувати темп, продовжуючи працювати найсерйознішим чином. Тільки за рахунок цього і можна досягати успіхів.
— Додатковий вихідний заробили?
— Ні, все йде за звичним графіком, який розписаний щодня. Одного вихідного цілком достатньо, щоб хлопці могли перевести дух, відпочити, побути з сім’ями та порадіти. А вже протягом цього тижня готуватися до не менш важливої та важкої домашньої гри із ковалівським «Колосом».
— Як працюється під керівництвом Руслана Ротаня?
— З Русланом Петровичем працюється досить комфортно, оскільки це тренер, який тонко розуміє гру і має свій підхід. Він дуже багато нам пояснює, проводиться багато теорії та практики. Видно, що Руслан Ротань має свої ідеї, спрямовані на розвиток як індивідуального вдосконалення футболістів, так і командної гри. Ми розуміємо, що робити на футбольному полі та прагнемо максимальних результатів. У цьому плані все чудово.
— В Олександрії швидко освоїлися?
— Так. Адже я й раніше приїжджав до Олександрії — і з чернігівською «Десною», і з «Дніпром-1». Це не дуже велике місто, тому багато часу для того, щоб освоюватись у ньому, не потрібно. В Олександрії все компактно, все поряд. Місто хоч і невелике, але затишне і красиве. Живемо на клубній базі разом із хлопцями. У вільний час можемо вибратися до центру попити кави, трохи відпочити та поспілкуватися.
— За хет-трик перед партнерами виставлятиметеся?
— І не лише за хет-трик, а й за перший гол. Всі ці м’ячі були дебютними у моїх виступах за нову команду, тож обов’язково виставлюся перед хлопцями. Це все їхня заслуга, адже ми виступаємо як команда, а не індивідуально.
— Волею календаря в наступних трьох турах «Олександрія» гратиме з командами з Київської області, які на старті чемпіонату аж ніяк не вражають — «Колосом», «Оболонню» та «Лівим берегом». У таких ситуаціях часто злий жарт може зіграти недооцінка суперників…
— Ми не звертаємо уваги лише на турнірні справи, адже у всіх бувають погані старти та невдалий початок чемпіонату. Для нас це не так важливо. Ми бачимо силу суперника і знаємо, що найближчий із них, ковалівський «Колос», дуже досвідчена та хороша команда. На даний момент вона хоч і не показує результату, проте є організованим колективом, який мало пропускає та вміє створювати моменти. Тому очікуємо не менш важкої гри, ніж із «Шахтарем». Будемо до неї готуватися та належним чином налаштовуватись.
В'ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар