Іван Гецко: «Нинішнє покоління наших збірників — одне з найталановитіших»

Автор першого голу в історії збірної України, а нині футбольний експерт Іван Гецко поділився своїми думками щодо поразки збірної України у другому турі Ліги націй від збірної Чехії 2:3.

— На мою думку, одна з головних причин того, що не вдалося врятувати гру з Чехією — не вчасно зроблені заміни. Після перерви чехи ґрунтовно підсіли, віддали ініціативу, почали грати на утримання. І наші тренери мали випускати свіжих гравців трохи раніше, хоча б хвилин на 15. А так нам просто не вистачило часу наприкінці, щоб щось поміняти.

Ну і, звісно, ​​стартовий склад трохи здивував. Так, зрозуміло, що гра з Албанією не вразила. Але змінювати відразу шість гравців основного складу — це, на мою думку, все ж таки занадто. Це говорить про те, що самі тренери досі не можуть визначитись у своїх уподобаннях. Зрозуміло, що їм видніше, хто з футболістів перебуває у найкращих кондиціях на сьогоднішній день. Але в мене таке відчуття, що у кожному матчі наш тренерський штаб все ніяк не може вгадати з ідеальним поєднанням. І як наслідок, на одну гру виходять одні люди — і не тягнуть, на другу — інші, і з тим самим результатом. Ви помітили, що при Реброві збірна другі тайми завжди грає краще, ніж перші? Мені здається, це тому, що до перерви гравці просто притираються один до одного.

Найприкріше, що нинішнє покоління наших збірників — об’єктивне одне з найталановитіших та найзатребуваніших у Європі. Що не гравець — представник серйозного чемпіонату. Але коли збираються разом — ігри нема. Чому так відбувається? Особисто у мене немає відповіді.

Звісно, ​​у грі збірної не все так уже й безнадійно. Обидва голи у ворота Чехії вийшли дуже красивими, після класних комбінацій. Але це лише як світлі плями на темному тлі. Чому ми не граємо першим номером із перших хвилин? Чому в нас контроль м’яча в центрі поля лише заради контролю, без організації атак? Ну а постійні помилки в обороні — це взагалі тема для окремої розмови. Візьміть перший гол чехів. Шапаренко перервав атаку суперників, перехопивши м’яч у своєму штрафному майданчику. Здавалося б, небезпека ліквідована. Вибий спокійно на кутовий і момент вичерпаний! Буде час усім повернутися та розібрати гравців. Так ні, він чомусь вирішив залишити м’яч у грі, а до чого це призвело — всі бачили. І таке сталося далеко не вперше.

— Після матчу із Чехією журналісти вперше запитали Реброва про відставку. Він сам уже розуміє, що ліміт довіри не безмежний?

— Звісно ж, ​​Ребров на якомусь етапі щось упустив. Але я не став би у всьому звинувачувати тільки його. Ми ж не знаємо, які настанови він дає гравцям перед матчами, що від них вимагає. Але те, що футболісти ці установки не виконують, не справляються із завданнями — це очевидно. Видно, що стан усіх футболістів зараз не на належному рівні. Їм постійно чогось не вистачає. І в цій ситуації розібратися чому так відбувається, чого саме бракує збірній, набагато складніше, ніж просто провести тренерську рокіровку. Тож давайте ще зачекаємо — хоча б до кінця цієї Ліги націй. Можливо, щось зміниться. Надія вмирає останньою. Пам’ятаєте, як казав Михайло Фоменко: «Шанси є завжди, навіть коли їх немає»?

Едуард Кінзерський