Відомий футбольний експерт Олександр Сопко поділився своїми враженнями від матчу заключного, 6-го туру групового етапу Ліги націй між збірними Албанії та України (1:2), який відбувся вчора в Тирані.
Олександр Сопко. Фото — В. Перегняк— Коли нас притиснуло — далі вже нікуди, ми мобілізуємося по-максимуму, — заува жив Сопко, − Збірна України продемонструвала в Тирані, можливо, і не найкращу свою гру, але налаштованість і колективізм був на рівні, і наче під замовлення ми вирішуємо своє питання. Так було і у відборі на Євро-2024. Усім хотілося б легшого шляху, проте знову показуємо, що самовіддача — це наша опція.
Якщо порівнювати цей поєдинок із першим проти Албанії, то гра вийшла діаметрально протилежною. І за якістю, і перший тайм ми провели дуже добре. Тобто, ми помилки виправили, ввели в стартовий склад нових виконавців, зробили правильні кадрові рішення.
— Збірна України змінила тактику?
— Схема ця не нова. Просто у складі з перших хвилин з’явилися Зінченко і Калюжний, що дало позитивний ефект. Зінченко не тільки забив, а й приніс тактичну грамотність, і поки в нього були сили, дуже добре впливав на гру команди.
Що стосується Калюжного, то його манера гри нагадала мені моє покоління, коли грали просто, не боячись, і при першій же можливості йшли у відбір. Зараз футболісти більш хитрі, і більш боягузливі. А Калюжний битиметься до кінця. Так, він може помилитися в передачі, але планку боротьби не знизить ніколи. І це — приклад для інших гравців збірної України. Помітно було, як Калюжний починав відбір, починав іти в стик, і за ним у цей вир кидалися партнери по команді. Так вибудовувався наш ланцюжок боротьби, і був успішний відбір м’яча.
— Кого ще можна відзначити у складі збірної України?
— Калюжний і Забарний своїми вправними діями давали свободу нашим хавбекам. Відзначити можна всю команду, проте тягнутися всі інші мають саме за цими футболістами. Звісно, лише двох таких виконавців, як Калюжний і Забарний, замало...
Підтвердилася думка, що Мудрик не здатен на одному рівні провести два матчі поспіль. Михайло випадав із гри, і від цього помітно страждала атака нашої команди в поєдинку з Албанією. Про Зінченка я вже говорив — поки йому вистачало свіжості, все було добре, і його академічна, спокійна гра приносила нам користь, а коли він фізично підсів, почалися провали. Зазначу, що Мудрика і Зінченка треба було міняти раніше.
— Не всі очікували побачити у «старті» Гуцуляка та Яремчука...
— Вихід Яремчука напрошувався. Зрештою він забив. Але надалі Роман перетримував м’яч і приймав неправильні рішення. Якби він був у кращій формі, то й для атаки збірної України було б набагато більше користі.
Гуцуляк зіграв пристойно. Добре тримав м’яч, діяв спокійно і досить гостро в атаці. Інша річ, що він не витримує до кінця темп таких матчів, і на 90 хвилин його ще не вистачає. Сподіваюся, що це з часом можна буде виправити.
— Пропустила наша національна команда з пенальті після фолу Трубіна. Яка частка його провини в цьому епізоді?
— До фолу призвела низка командних помилок. А Трубін просто не бачив суперника і намагався зіграти в м’яч. Завдання албанського форварда було дотягнутися першим до м’яча і впасти. Арбітр у такому разі завжди стає на бік атакуючого...
— Після гри на важкому полі в Батумі були застереження, мовляв, у наших футболістів будуть важкі ноги, і через це — високий брак у поєдинку з Албанією.
— Брак не був пов’язаний із втомою. Це просто неправильні рішення. Ми легко втрачали м’яч, і Мудрик, і Шапаренко. Треба було діяти простіше. Так, як це робив Калюжний. Якщо інші футболісти позбудуться зайвих рухів, це піде тільки на користь збірній України.
— Склалося враження, що збірна Албанії втратила концентрацію з перших хвилин і до перерви не змогла прийти до тями.
— Албанія — це проста команда. Її козирі — не майстерність і зіграність, а мотивація і боротьба, причому, більше на емоціях. У неї немає лідерів, здатних повести за собою. І саме за рахунок емоційної боротьби і супермотивації албанці перемогли збірну України в першому матчі. У Тирані ми не дали їм викласти ці їхні козирі. Збірна України краще рухалася, краще тримала м’яч. Суперник віддав нам ініціативу і грав нервово, чим ми й скористалися з певною часткою везіння.
Коли команда отримує такий болючий удар, як збірна Албанії, отямитися важко. Неприємно вражає інше — те, що українці потім самі ж допомагають супернику повернутися в гру, діють без злості, без належної боротьби. Ми віддаємо ініціативу й опонент поступово приходить у норму. Немає ще у збірної України певного інстинкту, коли треба остаточно добивати суперника. Ми ж вирішили утримувати результат, у другому таймі перестали високо пресингувати, думати тільки про контратаки. Ризик, звісно, був. Після пенальті в албанців як гирі з ніг упали.
До речі, вважаю, що до перерви арбітр проґавив 11-метровий у ворота Албанії, після того, як відверто завалили у штрафному майданчику господарів поля Мудрика. Не знаю, чому рефері вирішив не карати албанців...
— На збірну України тепер чекає плей-оф Ліги націй. Що можна поліпшити в грі нашої команди?
— До матчу з Албанією в мене була впевненість, що наша команда переможе. Будь-який ланцюг невдач колись переривається. Але удачу треба шукати. Робити свою справу і змінювати самооцінку. Сподіваюся, що після цієї перемоги Сергій Ребров остаточно з клубного тренера перетворився на тренера збірної, а наші футболісти нарешті спустилися на землю, забувши про свій начебто зірковий статус. Важливо, коли твоя команда починає розуміти, що орати треба і в матчах із такими суперниками, як Албанія, Грузія та Чехія. Це і дає результат.
Олег Семенченко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
