У чемпіонаті України вилучення з поля стало настільки звичним явищем, що без нього не обходиться жоден тур. Трапляється й таке, що кілька вилучень буває в одному матчі — і цей факт зараз нікого не дивує. І тим важче нинішньому поколінню шанувальників футболу повірити в те, що до переходу українського футболу на самостійні рейки червоні картки були не просто величезною рідкістю, а справжньою надзвичайною подією.
Іван Шарій
Бувало, що в 70−80-ті роки за весь чемпіонат вилучень було в середньому 6−7, не більше. Це вже на початку 90-х їхня кількість стала значно зростати. І що цікаво: такий суворий вердикт рефері, як червона картка, призводив до серйозних покарань футболістів. Залежно від характеру порушення когось із футболістів дискваліфікували на 2−3 матчі, а когось на 5 і більше.
Але одного разу трапився випадок, коли дискваліфікація «потягнула» аж на 10 ігор. Сталося це з відомим нападником Іваном Шарієм, який був улюбленцем уболівальників не тільки рідної Полтави, а й Запоріжжя, Одеси, Вінниці та Кременчука.
На самому старті сезону-1985, коли Шарій захищав кольори одеського «Чорноморця», його команда приймала в домашньому матчі київське «Динамо». Під час першого тайму після швидкого голу Олександра Заварова «моряки» поступалися 0:1, проте в одній з атак їхній півзахисник Віктор Пасулько опинився у штрафному майданчику гостей і, перебуваючи в оточенні кількох суперників, ударом зльоту вразив ворота. Однак після деякої паузи московським арбітром Кирилом Дороніним гол було скасовано. У цей момент на замерзлому полі спортивної арени завирували пристрасті, в епіцентрі яких опинився Іван Шарій.
— Так-так, було таке, — посміхаючись, згадує той епізод у розповіді для Sport.ua нападник «Чорноморця». — Наша команда забила м’яч і суддя його зарахував. Але це було спочатку. У той момент, коли динамівці пішли розводити м’яч із центру, один із його асистентів щось йому сказав чи просигналізував — і гол Доронін безпідставно скасував.
— Він начебто побачив в одесита гру рукою.
— Ви ж розумієте, він — головний арбітр, ось і виніс рішення на підставі того, що придумав боковий суддя. Ніякої гри рукою в тому епізоді і в помині не було! Незрозуміло: у кого вона могла бути? У Посольки? Та ні, у нього вона ніяк не могла бути. Усе це лише вигадка асистента Дороніна. Навіть не пригадаю, як його прізвище.
— Що було далі?
— Я підбіг до арбітра, трохи його штовхнув — і він упав на п’яту точку. Сам Доронін за фактурою маленький, щупленький. Причому, штовхнув зовсім не сильно, ледь торкнувшись його грудей. Але цього виявилося достатньо, адже було слизько — ось він і опинився на замерзлому ґрунті. А піднявшись, показав мені червону картку.
— Як на це відреагував старший тренер «Чорноморця» Віктор Прокопенко?
— А як він міг відреагувати... Звісно, нічого хорошого в моєму вилученні не було. Але червона картка коштувала мені тривалої дискваліфікації. Усі хлопці з команди тоді мене не засуджували, адже вони не дурні — усе, що відбувалося в тій грі, чудово бачили й розуміли.
— Коли дізналися вердикт членів Спортивно-технічної комісії?
— Через кілька тижнів у Москві, куди мене з цією метою викликали. «Чорноморець» якраз там мав грати черговий календарний матч із «Динамо», от я й полетів разом із командою. Ми оселилися в готелі «Росія», де і відбулося засідання СТК. Не в стінах Федерації футболу СРСР або в Спорткомітеті, як має бути, а саме в готелі. Там на кожному поверсі в холі були буфети. Ось в одному з них і зсунули столи, організувавши це засідання. Серед членів СТК були виключно ветерани Великої Вітчизняної війни, а із заслужених футбольних фахівців не було нікого. І ось ці комуністи з обвішаними на грудях медалями постановили: 10 матчів дискваліфікації. Добре, що до в’язниці там не посадили. Але 10 ігор — ви мене вибачте, але це вже занадто багато. Ну, нехай три матчі. Або до п’яти — три повних і два умовно. Буває, що за копняк по сідницях або за удар кулаком судді дають по п’ять матчів дискваліфікації.
— А потім у буфеті був банкет?
— Мабуть, так (сміється). Винесли мені вирок — ось і святкували цю перемогу.
— Як ця тривала дискваліфікація вплинула на вашу кар’єру?
— Для мене це був удар. Тільки після семи турів дискваліфікації мені дозволили грати за дубль. За резервістів я відіграв три матчі, після чого вже міг знову виходити на футбольне поле. Що й казати, рішення СТК перебило мені більшу частину сезону, залишивши неприємний осад. Було прикро.
— Із Дороніним потім на футбольних полях не перетиналися?
— Слава Богу, ні. Тому що не дуже приємна зустріч могла бути. Щоб потім ці комуністи-медалісти ще 20 матчів дискваліфікації не дали.
Андрій Писаренко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
