Півзахисник криворізького «Кривбасу» Денис Кузик пригадав часи, які він провів в структурі київського «Динамо» (2021−2023 рр.).

— У тебе був шанс в «Динамо». Знаю, що до Києва вдалось потрапити не з першого разу.
— Так, ми поїхали грати на турнір з ДЮСШ Підволочиськ до Білої Церкви. Після матчів до мого тренера підійшов скаут із «Динамо» і запросив на перегляд до їх Академії. Через місяць я таки приїхав з татом до Києва.
Після першого турніру зі мною хотіли попрощатися, проте один із тренерів, Юрій Миколаєнко, повірив в мене і дав ще один шанс. Вже у другому турнірі я гарно себе показав, мене остаточно взяли в Академію і ми з батьками переїхали до Києва.
— У Києві з 2015 по 2021 роки ти перетинався з багатьма талановитими українськими гравцями. Кого б відзначив?
— Я б виділив Іллю Забарного. Хоч він і старший за мене на чотири роки, ми разом грали в Академії. Наразі він виступає в АПЛ у складі «Борнмута». Своєю працею він заслуговував цього шансу, який використовує нині. Також я грав із Владиславом Ванатом і Володимиром Бражком.
— Чи є у тебе якась цікава історія з тих часів виступів в Академії «Динамо»?
— Ми грали на турнірі проти «Шерифа» в Молдові. Пам’ятаю, була серія пенальті, і після декількох невдалих ударів суперник так і не забив жодного м’яча. Після одного з них я прорахувався, подумав, що ми перемогли та дуже зрадів: почав радісно бігти, кричати та вітати партнерів. Проте всі навколо залишались спокійними і не зрозуміли моїх бурхливих емоцій. Я запам’ятав цей момент, адже було смішно і дуже ніяково. Але за підсумком ми таки забили і остаточно виграли.
— Хто були твоїми тренерами в динамівській Академії?
— Мої перші два тренери там — Валерій Кіношенко та Юрій Миколаєнко. Потім мене тренували Юрій Дмитрулін та Артем Яшкін. Після них я працював з Олександром Ситником та Володимиром Самборським. Всі, з яким я працював, дуже вплинули на мою подальшу професійну кар’єру, за що я їм дуже вдячний.
Павло Клименко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости